Ніяк не можу позбутися відчуття роздвоєності. Чим далі, тим глибше й гостріше це відчуття. Складається враження, що нині, у такий важкий, кривавий час ми у нашій державі живемо абсолютно різним життям.
Одні воюють, віддаючи своє життя задля Перемоги. Другі з усіх сил намагаються зібрати гроші на вкрай необхідні автівки, безпілотники та інше спорядження, яке рятуватиме наших захисників. Треті переказують ці гроші, часто віддаючи останні 50 чи 100 гривень. Є ще четверті. Вони ж, як повідомляють ЗМІ, у цей час теж купують автомобілі, але набагато дорожчі (від 100 до 500 тисяч доларів). Йдеться про окремих депутатів. Неважливо, які фракції представляють ці народні обранці. Важливо, що вони, як і ми з вами, громадяни України, в якій триває кривава війна. Невже на часі нині задовольняти свої забаганки? Це ж не єдина автівка, врешті-решт, у цих нардепів. Та й почуття честі чи хоча б солідарності з багатостраждальним народом, як кажуть, ніхто не скасовував...
Так само, власне, як ніхто не скасовував почуття відповідальності під час голосувань у залі Верховної Ради. Минулого тижня відбулося голосування за відновлення електронного декларування для чиновників під час воєнного стану. Рішення ухвалили, проте реєстри залишилися закритими (за поправку про відкриття декларацій проголосували лише 199 парламентаріїв). Отже, найближчий рік громадськість не матиме змоги бачити, які статки нажили чиновники під час війни.
Варто зазначити, що на відкритому реєстрі декларацій наполягають і міжнародні партнери України, зокрема країни Євросоюзу, Великої сімки, Міжнародного валютного фонду, який є найбільшим кредитором України.
Наступного дня після голосування, 6 вересня, військовослужбовець ЗСУ Олександр Ябчанка зареєстрував петицію до Президента Володимира Зеленського із закликом ветувати ухвалений закон. Автор петиції вважає, що приховувати від українців декларації чиновників — значить покривати корупцію у країні. Уже до вечора того ж дня петиція набрала 28,5 тисячі голосів з 25 тисяч необхідних. Що й казати, запит на справедливість у нашого суспільства нині, як ніколи, величезний.
Власне, коли матеріал уже був готовий до друку, стало відомо, що Володимир Зеленський наклав вето на закон про
е-декларації. При цьому наголосив, що реєстр повинен бути відкритим уже зараз.
Що стосується міжнародних подій, то минулого тижня в Індії відбувся щорічний саміт G20. Україну на саміт не запросили. Не приїхав на захід і володимир путін (росію представляв сергій лавров). До речі, не було на саміті і Голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіня.
Лідери «Великої двадцятки» ухвалили підсумкову декларацію, в якій згадується війна в Україні. Однак у прийнятому документі немає прямого засудження агресії росії. Міністерство закордонних справ України висловило розчарування, заявивши, що текст декларації слабкий.
Як зазначив речник МЗС Олег Ніколенко, Україна, безперечно, вдячна партнерам, які намагалися включити до тексту сильні формулювання. Водночас у частині щодо агресії росії проти України «Групі двадцяти» немає чим пишатися. Очевидно, що участь української сторони дозволила б учасникам краще зрозуміти ситуацію.
Втім Президент США Джо Байден під час пресконференції зауважив, що на саміті обговорювалася жорстока та незаконна війна росії в Україні. Однак у підсумковій декларації саміту не вистачає жорсткості саме через позицію росії та Китаю, що теж є рівноправними членами G20.
Кілька днів тому стало відомо, що нашим військовим вдалося відновити контроль над так званими «вишками Бойка», які росіяни окупували ще у 2015 році. Спеціальну операцію провели сили Головного управління розвідки України. Нагадаємо, ці вишки — бурові газо- та нафтодобувні платформи, які знаходяться у Чорному морі поблизу тимчасово окупованого Криму. З початку повномасштабної війни окупанти використовували їх як вертолітні майданчики. Окрім того, там розміщувалися засоби ворожих радіолокаційних станцій (РЛС). Тож відновлення контролю над вишками має дуже велику вагу.
Насамкінець — не зовсім приємна новина. Уряд Польщі ухвалив одностороннє рішення щодо заборони імпорту українського зерна. А буквально за кілька годин до того прем’єр-міністр Матеуш Моравецький заявив, що Польща не дозволить затопити себе українським зерном. Польський уряд звернувся до Єврокомісії з ультиматумом про продовження заборони на імпорт української сільськогосподарської продукції (15 вересня закінчується дія мораторію на імпорт української кукурудзи, пшениці, насіння ріпаку, соняшнику до Румунії, Угорщини, Польщі, Словаччини та Болгарії). Більшість експертів пояснюють таку позицію майбутніми парламентськими виборами, які мають відбутися у Польщі 15 жовтня цього року.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль зазначив, що наша держава, попри війну і блокування росією портів, дотримується своїх зобов’язань і за Угодою про асоціацію з ЄС, і за правом СОТ. Він наголосив, що Україна дуже цінує підтримку від польського народу і польських родин і не має намірів завдавати збитків польським фермерам. Але у випадку порушення торговельного права на користь передвиборного політичного популізму Україна буде змушена звернутися до арбітражу СОТ щодо компенсації збитків за порушення норм Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Прикро, що з’являється напруга в українсько-польських відносинах. Але ж імпорт збіжжя життєво необхідна потреба для нас. То чи відкриється дорога для українського зерна?
Gismeteo 
