Судячи з того, що ввечері, вночі, весь наступний день нардепка Мар’яна Безугла написала з десяток постів із критикою на Головнокомандувача Залужного, працювала вона без сну, згадуючи всі «гріхи» генерала.
Хто ж така, ця Безугла? Має медичну освіту і навіть працювала за фахом у київській поліклініці. Певний час служила в зоні АТО, потім у Мінобороні займалася реформуванням медичної служби. Полишивши медичну кар’єру і роботу в Мінобороні, в 2019 році потрапила в політику. Доволі неочікувано у парламенті отримала посаду заступника голови комітету з питань нацоборони, безпеки і розвитку. До речі, це вона очолювала комісію, яка мала би з’ясувати, чому провалилася операція з приземленням літака з вагнерівцями та звідки стався витік інформації. Відповіді немає досі. Вже тепер депутатка чомусь їздила до Сіверськодонецька та Лисичанська і перебувала на командних пунктах під час бойових дій, чим викликала негативну реакцію військових.
Безуглу добряче понесло, бо написала, що Залужний створив в Україні «маленьку радянську армію», яка ніколи не переможе «велику радянську армію», тобто росію. Вже лише це характеризує, в чию дудку грає нардепка. Чи не повинні ці висловлювання, які так на руку москальні, «зацікавити» спеціальні служби? І чому офіційно найвище керівництво держави не засудило таке судження?
Тим часом усе більше на порядку денному питань про мобілізацію. Провал мобілізації став основою невдачі нашого контрнаступу і причиною, чому ми маємо перейти до активної оборони. Саме про це і писав Валерій Залужний.
Основний задум контрнаступу полягав у тому, щоб вибити окупантів у конкретних місцях і, скориставшись їхньою слабкістю, прориватись у напрямку Азовського моря. Але попри те, що ми не переважали ворога в силі, ані в техніці (особливо в небі), основною проблемою стало саме поповнення свіжими силами окупантів. За 6 місяців контрнаступу ЗСУ знищили 115 тисяч окупантів, за цей же час окупанти мобілізували 120 тисяч. Ми ж своїх втрат не компенсували. Таким чином за 6 місяців наші бригади, які атакували, — виснажились, нові резерви та поповнення не були сформовані, росіяни ж поповнились і пішли на Авдіївку і, в принципі, по всьому фронту.
Виснажені бригади тепер ще й мусять тримати оборону, а водночас заміна їм практично не формується. Так, ЗСУ показують дива, але навіть у див є запас міцності. По-нормальному всі ці бригади мали би бути виведені на відновлення, а на їхнє місце зайти нові сили.
На превеликий жаль, більшість чоловіків демотивовані й шукають можливості уникнути мобілізації. росіяни накидали купу негативної інформації, в яку повірили люди. Натомість позитивної інформації — ніхто не надавав. Жодної успішної інформаційної кампанії, яка створювала би бажання захищати країну і долучитись до ЗСУ, не було.
Тож нам терміново потрібно ухвалити зрозумілі правила мобілізації та демобілізації. У квітні 2023 року запустили петицію про демобілізацію за 18 місяців. Ця петиція набрала 25 тисяч підписів. Чи є відповідь на неї від президента? Ні. У жовтні та листопаді 2023-го в Україні відбулися масові мітинги дружин військовослужбовців за ухвалення закону про демобілізацію. Наступного дня з активними учасниками руху зв’язалися представники СБУ. Працівники Служби безпеки попередили про незаконність мітингів і можливу кримінальну відповідальність за участь у них. Ні в телемарафоні «Єдині новини», ні в національних виданнях, ні в найбільших телеграм-каналах України, які так чи інакше контролюються Офісом Президента, ніхто з офіційної влади ніяк не коментує й не дискутує на тему демобілізації.
Чи справедливо, що одні там, а інші не там? Ні. Чи можна вирішити це? Так. І вирішення — це закон про демобілізацію. Громадянин точно знатиме, що за півтора року спокійно матиме право на заміну та повернення додому. І тоді сам процес мобілізації не буде таким складним.
У Конституції України записано, що захист суверенітету й територіальної цінності — обов’язок кожного громадянина. Резерви є. І вони не серед студентів, а серед значної кількості держслужбовців, правоохоронців, митників, прокурорів, які живуть за рахунок наших податків. Про це говорять самі військові. Коли одні в окопах, а інші — в дорогих ресторанах розважаються, це неправильно, це несправедливо.
Є щось символічне в тому, що напередодні чергових роковин Голодомору-геноциду стали відомі докази про створення путіним умов для умисного голоду в Україні ще напередодні «великого вторгнення». Важливою метою російських окупантів були запаси українського збіжжя, існував план розкрадання продовольства у безпрецедентних масштабах.
Цю технологію — доведення населення до покори — можна назвати класичною для кремля. Під час сталінського Голодомору у людей не просто відбирали хліб, але й створювали «резервації Голоду», звідки не було виходу, бо всі дороги охоронялися радянськими силовиками.
сталін забирав зерно в українських селян і продавав його до інших країн. путін також не гребує торгувати краденим. Водночас він створює умови для ймовірного контрольованого голоду й соціальних заворушень у країнах Глобального Півдня. Він усвідомлює, що такі проблеми обов’язково призведуть до того, що тисячі людей зі знедолених країн будуть шукати кращої долі в Європі. А це — нова масштабна міграційна криза. А це — нові проблеми європейських суспільств. А це — тріумф популістських партій, чиї лідери заявляють про необхідність налагодження стосунків з росією. І так відкривається нова можливість взяти Україну під ноги. Хай за допомогою не українського, а чужого Голоду — але технологія залишається незмінною. Незмінною залишається ставка росії на смерть.
Gismeteo 
