Справедливо кажуть, що справжній лідер повинен уміти працювати, вміти об’єднувати, вміти навернути до себе. Зі сподіваннями побачити саме такого лідера і прикипіли ми увагою до пресконференції Володимира Зеленського, що стала своєрідним підсумком 2023 року. Як не прикро, багатьом різануло вухо, коли Головнокомандувача Збройних сил України, учасника бойових дій, старшого за віком Валерія Залужного наш Президент назвав «Валєрою». У цьому, без перебільшення, криється відсутність людської та політичної етики, неповага не лише до генерала, а й до армії, для якої Залужний — справжній авторитет. Генерала вважають потенційним суперником Зеленського, хоча він заперечує будь-які політичні амбіції. І все ж останнє соціологічне опитування показало, що Президенту довіряють 62 відсотки українців порівняно з 84 відсотками минулого грудня. Натомість довіра до генерала Залужного становить 88 відсотків. Можливо, в цьому криється секрет зневажливого звертання?
Неприємно вразило не лише це. Заява Президента, що в Україні практично все тримається на команді з 5-6 людей, і що без них ми позбавимося усього, в тому числі ППО. Чому ця команда складається лише з 5-6 чоловік, чому не з 50-60? І чому Президент має на увазі лише дуже наближених до нього людей? Бо ж із близьким оточенням Президента не так все гладенько. І коли під час пресконференції на нього тиснули запитаннями про корупцію серед українських урядовців та законодавців, Зеленський був напруженим і сварливим. Гарант помітно збився із заздалегідь заготовленого сценарію, коли мова зайшла про план війни та майбутню мобілізацію. Відчутно неприємною темою для нього була історія про те, що план контрнаступу довелося кардинально міняти. Та, якщо відверто, регулярний піар Подоляка, Єрмака, Маляр на темі контрнаступу потужно попсував попередні плани військових. Саме їхні постійні інтерв’ю з обіцянками шашликів у Ялті, концертів у Криму і Нового року з картою 1991 року породили у багатьох настрої в стилі: «я тут почекаю, поки чужі руки зроблять Перемогу». І заявка Зеленського, «як запрацює аеропорт Бориспіль — це буде ознакою Перемоги України», теж загравання з тими, хто «чекає на шашлики». Стягнути ППО до аеропорту — ніщо інше як піар, бо ж ракети С-300 знову накрили Салтівський район Харкова в ніч після президентської пресконференції. Тож насамперед надійний захист цього прифронтового міста, повернення Лівобережжя Херсонщини чи стратегічного Мелітополя, можна було би віднести до ознак Перемоги.
На противагу цій пресконференції чіткою, конструктивною, без загравань була перша конференція Валерія Залужного, де він говорив про мобілізацію, новий закон і нюанси, пов’язані з мобілізацію, про що детально розповімо в найближчому номері. А про війну сказав: «2024 рік не просто буде відрізнятися, а має відрізнитися від 2023. Ми проблеми знайшли і знайшли 90 відсотків розв’язання тих питань, які обов’язково треба розв’язати, щоб у наступному році діяти ефективніше і, головне, зберегти більше людей…». Так само Залужний заявив, що «не треба зациклюватися і робити шоу» навколо бойових дій біля конкретного населеного пункту. За його словами, ведення бойових дій підпорядковується військовим законам, а не тому, що хочуть політики чи журналісти. «Ми захищаємо кожен клаптик нашої землі. Але життя наших бійців нам важливіше. Ми будемо обороняти рівно стільки, скільки вистачить сил. Але якщо будемо розуміти, що краще зберегти людей, — то потім відвоюємо це», — сказав Головнокомандувач.
У свіжому випуску видання Bild йдеться про плани росіян до кінця 2026 року захопити великі території на сході, серед яких Запоріжжя, Дніпро, Харків. І на тлі цих та інших зухвалих планів ворога Банкова все одно продовжує робити поділ на «своїх» і «чужих», перекладає наслідки недолугих рішень на інших і продовжує піаритися на всі боки.
І, якщо продовжувати тему про «своїх», то новина, що Олена Кравець отримає на свою програму «Тихий вечір» 27,5 мільйона гривень із держбюджету просто шокувала. Невже «теревені» кварталівської куми президента, важливіші за потреби армії? Чому в період війни вибір не на користь тих, хто боронить державу? — справедливо обурюються люди. Так само замість єдиного ура-марафону, який «співає» дифірамби владній верхівці, потрібна чесна розмова. Втім на виробництво телеконтенту передбачили в наступному році майже 1,7 мільярда гривень. Звісно, під час війни ідеологічний фронт також надзвичайно важливий, але він потребує високопробних фахівців, непідкупних, принципових, мислячих, об’єктивних.
І все ж, попри негативні, сумні, болючі моменти в Новий рік вступаємо з великою надією. Надією на Перемогу, на відвагу наших дивовижних захисників, з надією на мудрість і порядність керівників, на торжество Справедливості, на панування Миру. У час, коли, здається, немає сил, не можна втрачати віри, не можна опускати руки. У зв’язку з цим пригадується притча про те, як Мойсей просив у Господа допомоги в боротьбі ізраїльтян з ворогом. Коли він молився, піднімаючи руки, ізраїльське військо перемагало. Коли ж опускав їх, втомлюючись, — знову зазнавало поразки. І тоді друзі поклали великий камінь, посадили Мойсея на нього, а самі тримали його руки догори, аж поки не зайшло сонце. Ізраїльське військо перемогло. Ось так і нам — не можна спинятися в нашій боротьбі ні на мить. Триматися разом, єдиною родиною, яка не опускає рук. І яка ніколи не зневіриться в тому, що Бог почує Україну.
Gismeteo 
