Як живе вона тепер, чим наповнене її серце і над чим трудиться її душа.
Хочу розповісти вам про свою сестричку, відому українську художницю Валентину Михальську.
Вона відома не тільки на Волині, де народилась, але і за її межами. Придивіться до її світлого образу раніше — добра, мила, весела і щаслива. Так-так — це не видимість, це вона справжня. Вона недарма отримала визначну нагороду «За служіння суспільству», бо служить йому все своє життя.
Довгу дорогу накреслив їй Господь, багато випробувань послав. Але мужньо і терпляче йде вона своїм земним шляхом, долаючи всі труднощі і перешкоди. Вже майже 47 літ, як вона не може піднятися на ноги. Її ногами став вічний тепер інвалідний візок. Тільки до 10 років важка хвороба дозволила їй торкатися ніжками землі, топтати травичку і обнімати ручками дерева, які вона так любила.
Але Господь не залишив її, обдарував великим талантом, вистелив трояндами дорогу до людей, до їхніх сердець, доручив їй приносити радість іншим. І завдяки клопіткій праці, щоденній роботі над собою Валя зуміла стати відомою художницею, поеткою, цілителькою чужих душ.
Попри важку хворобу, вона зуміла знайти своє достойне місце у цьому житті. Хоч для неї це було так нелегко. Та навіть зараз, в дуже-дуже складний час сестричка молиться за всіх діток, всіх воїнів, молодих і стареньких рідних українців. Бо тепер така у неї робота, дуже важлива, дуже душевно глибока і по-людськи потрібна. І, долаючи свій непростий, важкий шлях, вона як ніхто знає, що душа потребує, що їй необхідна духовна їжа.
Ви пам’ятаєте виставки Валі Михальської в нашому місті у 2002 і 2016 роках? Це було справді грандіозно. Повний зал у краєзнавчому музеї Олени Брицької. Не було вільних місць і на відкритті виставки в художньому музеї Лариси Чернової.
Стільки відомих людей, стільки знайомих і незнайомих облич. Люди прийшли привітати цю неймовірно красиву талановиту жінку. А вона випромінювала безмежну любов до всіх нас і безмежну вдячність, що потрібна, що на часі, що недарма живе і працює.
Багато було музеїв, чимало зустрічей і небайдужих поціновувачів мистецтва. За свою працю Валентина була нагороджена багатьма подяками, грамотами і орденами. Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня в 2004 році і Орденом княгині Ольги ІІ ступеня в 2018-му. А скільки сили, скільки терпіння, внутрішньої боротьби і прийняття заховалось в її мужньому, усміхненому образі. Тільки наповнена любов’ю душа може бути такою красивою. Подивіться її роботи, вони також випромінюють світло любові. Дуже чисті, дуже сонячні і такі позитивні. Торкніться їх легенько рукою і відчуєте, що десь відлетів сум і вам стало гарно і легко. Тут техніки різні і теми теж. В цей важкий час, коли українці переживають біль воєнних втрат, станьмо на коліна і вклонімося низько тим, хто вже не з нами. Будьмо вільними від ворожих дурманів, будьмо вірними Богу і собі, будьмо гідними своєї країни і своєї землі. Помолімося щиро за своїх синів і дочок, щоб сила нашої віри була їхнім оберегом вдень і вночі.
Так робить і Валентина. Її молитва, наповнена любов’ю до людей, злітає до небес і просить захистку у Бога. Важка хвороба, зовсім зруйнувавши її здоров’я, прикувала немічне тіло до постелі, але сильний дух її не зламала.
Вона і досі є тим світлим образом мужності, терпіння, вірності і любові. Вона і досі вірить у своїх людей, свою країну і свою вільну і квітучу землю. Я дуже люблю свою сестричку. Вона протягом усього мого життя є другом, вчителем, наставником, підтримкою і тим кольоровим безмежно красивим світлом, що рухає все вперед. Цілую її маленькі витончені ручки, що створили такі неймовірні шедеври, які, як жива вода, напувають серця людей. Я, як і покійний тато, дуже пишаюся нею.
Gismeteo 
