Коли зустрічаєш людей, які, здається, постійно переймаються тим, як зібрати кошти, де закупити, відремонтувати, як відправити на фронт найнеобхідніше, а потім знову і знову — зібрати-купити-відправити, то надія посилюється. Надія на те, що, попри всі негативні твердження і прогнози, волонтерський рух не згасає. Бо ж підтримка тилу аж до кінця війни не повинна ослабнути, хоч як би важко було. Бо там, у фронтовому пеклі, у сотні разів важче.
Про це каже Лілія Талан, педагог із Хмельницького, яка з перших днів війни активно займається волонтерством. Разом із хмельницькими підприємцями Романом Кондруцьким, Андрієм Ціпком, іншими волонтерами співпрацюють із частинами, які зараз ведуть наступальні бої. Бійці 54 та 116 окремих механізованих бригад, 80 окремої десантно-штурмової бригади,
3 окремої танкової бригади, інших неодноразово на свої запити отримували від них допомогу.
— За останній період ми змогли закупити для бійців Старлінк, що забезпечує під’єднання до Інтернету, зарядну станцію Бандера Пауер, тепловізори, машини, запчастини до них, — розповідає Лілія Талан. — Нещодавно, до прикладу, оголошували збір коштів, щоб купити автомобіль для наших бійців-земляків із
80 окремої десантно-штурмової бригади. А для батальйону імені Шейха Мансура — це чеченський миротворчий батальйон, який воює на боці ЗСУ і в складі якого чеченці-жителі Хмельницького, потрібні дрони. Воювати без найнеобхіднішого дуже складно. Тому наша волонтерська команда щоразу звертається до земляків: відмовтеся сьогодні, завтра від чашки кави та тістечка, від покупок, які не такі вже й важливі, і ці гроші спрямуйте для наших захисників, — каже вона. — До речі, для добровольчого батальйону Шейха Мансура купували неодноразово оптичні приціли для снайперів. Завдяки цим прицілам зростає і відсоток ураження. Хлопці надзвичайно вдячні. Тепер робимо все можливе, аби придбати для них ударний дрон.
Серед свіжих запитів від бійців — спеціальні пончо, водонепроникні, які захищають від вітру. Щоб пошити їх, необхідно закупити тканину, яка обійдеться у 45 тисяч гривень. Потрібні хлопцям і захисні шоломи високого класу, а ще — тепловізор, генератор, планшет, на які маємо зібрати 65 тисяч гривень. Але машини, дрони — це, скажемо так, постійна потреба. Ось вони є, а за мить — розтрощені. Хлопці, які зараз на передовій, не можуть чекати, і ми повинні поспішати.
Наголошую, діяльність нашої волонтерської організації офіційна, ми — в реєстрі волонтерів, зареєстрована і картка волонтера, що дає можливість суворого контролю коштів. За всі покупки звітуємо перед людьми. На своїй сторінці у фейсбуці повідомляю про суму, яку треба зібрати на конкретні потреби конкретного підрозділу, звітую про відправку замовлення.
І той, хто справді хоче допомагати, знає, що кожна гривня важлива. Я була до сліз зворушена тим, що поранений боєць Руслан, який зараз лікується в Хмельницькому госпіталі, після знайомства з нами вже не вперше переказує кошти для допомоги побратимам.
А нещодавно, прочитавши моє звернення, моя колишня учениця Вікторія, жителька США, переказала кошти. Незнайома жінка на ім’я Вероніка надіслала з Іспанії 500 євро на волонтерську картку.
Відверто кажучи, колеги-волонтери Роман Кондруцький і Андрій Ціпко практично весь дохід зі свого бізнесу спрямовують для підтримки бійців. Наші родичі, друзі, знайомі щоразу відгукуються на заклики допомогти захисникам. Але, повірте, потреби не вичерпуються. І кожному з нас треба бути ще більш активним, свідомим, небайдужим. Лише так зможемо наближати омріяну Перемогу. Без підтримки тилу, наголошу знову, бійцям не обійтися.
І саме зараз бійці однієї з бригад, з якими співпрацюють волонтери, просять придбати для них автомобіль, з іншої — відремонтувати пошкоджений, а батальйону Мансура потрібні дрони. Тож картка для донатів така: 5168745171763649 (Талан Лілія). Пам’ятаймо, наші пожертви ніщо у порівнянні з тими, які віддають сьогодні на фронті захисники.
Фото Юлії Кочетової, добровольчий батальйон «Госпітальєри».
Gismeteo 
