104-та зима визволителя України та Європи

18 лютого відсвяткував свій 104 рік народження Іван Антонович ЧАЙКА, який ще у далекому 1936 році у віці 14 років розпочав трудовий шлях на Старокостянтинівському цукровому заводі, де пропрацював 47 років аж до виходу на пенсію.

З нагоди Вашої славної дати прийміть сердечні побажання міцного здоров’я, родинного затишку, душевного спокою, миру, добра та уваги і поваги від дітей, внуків та правнуків. Завод був нашою сім’єю, час був нелегкий.
— Ми, хлопці шостого класу, з вулиці зібрались і пішли на завод вантажити вагонетки, — пригадує Іван Антонович. — На кагатному полі працював мотовоз. Вкривали матами кагати, потім їх сушили вирівнювали поле, проводили різні ремонтні роботи. Згодом працював різноробочим безпосередньо на підприємстві. Чистили випарку, сепарати, допомагали у будівництві печі. Далі працював у переробному цеху помічником складальника ножів. А в 1939 році мав четвертий розряд складальника ножів, користувався авторитетом.
Але війна зруйнувала плани не лише Івана, але й усієї країни. В роки війни героїчно воював з фашистськими загарбниками. 18-річним юнаком пішов на фронт, зазнав поранення. Пройшов Сталінградський, Південний і І Український фронти. Служив у 11 Гвардійській морській стрілецькій бригаді, 16 та 78 штурмових інженерно-саперних бригадах. Визволяв Західну Україну, Польщу, форсував річки Буг, Віслу, Одер, Ельбу, штурмував Берлін. Перемогу зустрів у Празі. Нагороджений орденами і медалями, був учасником параду Перемоги в 1945 році.
Після демобілізації у 1946 році повернувся на рідний завод складальником ножів, а в ремонтний період працював токарем. Відпрацював 47 років на Старокостянтинівському цукровому заводі. На пенсію вийшов у 1980 році. До бойових нагород додався орден і медалі за добросовісну працю та раціоналізаторські пропозиції. Він почесний громадянин міста Старокостянтинів, почесний Ветеран України. Разом з дружиною Ніною Василівною живуть 73 роки. Іван та Ніна у віці 103 і 92 роки у липні 2025 року повінчались. До речі, Ніна Василівна пропрацювала на заводі до 1985 року лаборантом готової продукції. Виховали двох дітей: Олексій став військовим, а Надія з чоловіком живуть разом з батьками.
Подружжя Чайок мають чотирьох онуків та чотирьох правнуків. Як кажуть у народі, їхнє багатство вимірюється не в грошах, а в набутому достатку. Набагато важливіше для них тепло дітей, онуків і правнуків. Нині ветеран підтримує Збройні сили України, жертвуючи кошти зі своєї пенсії. Він мріє дожити до того дня, коли наші Захисники назавжди виженуть російських загарбників з української землі.