Немає сьогодні людини, яка б не знала святителя Миколая. І хоч майже в кожній оселі православних християн є його ікона, та більшості відомо лише те, що за життя він допомагав бідним, а зараз приносить подарунки дітям у передноворічний час. Хто ж такий святитель Миколай?
Петро зростав без батька. Коли йому виповнилося три роки, важка хвороба забрала найдорожчу для хлопчика людину. Тож у малолітті довелося йому пізнати присмак сирітського окрайця. Мати привчила сина цінувати тяжку селянську працю, копійку, зароблену в поті чола, і людей. У школі навчався на відмінно, був гарним спортсменом. На канікулах призвичаївся до нелегкого селянського ремесла: зачищав пожнив’я, скиртував солому. Ненька найбільше хотіла, аби син здобув належну освіту. Отож по закінченні восьмирічки, вступив до сільськогосподарського технікуму. Відшуміли студентські роки, й Петро отримав диплом спеціаліста сільського господарства та повістку з райвійськкомату.
…Буяла весна. Рідне Петрове село Веселе купалося в зелені садів. Юнак милувався його природою. На вечірку приїхала з райцентру і його дівчина Надійка, котра навчалась в педучилищі. А коли рано-вранці проводжали усією громадою, прощатися з селом було дуже важко, бо все тут рідне, близьке, дороге…
На базі музейного комплексу общинного центру «Тхія» ХБФ «Хесед Бешт» з 24 лютого 2026 року працює оновлена експозиція «Голоси війни» Музею пам’яті, яка презентує особливу сторінку сучасної історії міста, в контексті участі прихожан єврейської громади в російсько-українській війні. Про особливості виставкового простору та головних героїв «Голосів війни» далі у матеріалі.
Це трапилося у перші дні російсько-української війни. Перед банкоматом вишикувалася величезна черга, в якій потрібно було вистояти 2-3 години. Люди розмовляли про війну, тривоги, висловлювали нерозуміння, як жити далі…
У кардіодиспансері мої проблеми із серцем особливого враження ні на кого не справили. «Тут здорових людей немає», — прямо сказала одна з лікарок. Ну, бо й дійсно, хіба здорова людина шукатиме собі пригод у лікарні? Пригоди шукають у зовсім інших місцях: хтось у ресторанах, хтось у нічних клубах, хтось у далеких подорожах.
Цьогоріч виповнюється 40 років від створення народного вокального аматорського колективу «Лозівчанка», якому дав «путівку» у життя Заслужений працівник культури України Микола Максимович Смагитель.
Президент видав указ про присудження найвищої офіційної творчої відзнаки України – Національної премії імені Тараса Шевченка – найпрестижнішої державної відзнаки для митців з різних галузей. Серед лауреатів наш земляк, уродженець міста Красилова Павло Остріков, який відзначений у номінації «Кіномистецтво», як автор сценарію та режисер фільму «Ти – Космос».
Далеко не кожному і не щодня відкриває сторінки історії свого життя і трудової діяльності Петро Петрович Півторак – знаний в мистецьких колах чоловік, з яким шанобливо вітаються представники старшого покоління Деражнянщини. Адже його мистецькій біографії виповнюється 65 років.
Мобілка затірлінькала за п’ять хвилин до восьмої. Такі ранні дзвінки нічого доброго не віщують, тому їх і чути не хочеться. Але на номер таки глянув.
Роззувся ранок… Синіми ногами
Він тихо йде по лагідній імлі,
Розтрушує блакить над берегами
Й цілує губи стишеній землі.