Українка
Антоніна В’ячеславівна любила у весняний день вийти у садок, вдихнути на повні груди п’янке, настояне на запахах розквітлих дерев повітря. Взяти в руки ніжну гілочку, дивитися в лазурове небо. І в її пам’яті, наче хмаринки, плинуть спогади.
Усміхніться
Син запитує маму:
— А в тата є батьки?
— Так, звичайно, — бабуся Марія і дідусь Іван. Ти що, забув?
— Тю, а навіщо вони його нам віддали?
Мантра
Якби жінка так готувала їсти, як вимагає грошей, то я нарешті дізнався б, що воно таке триразове харчування. А то ні світ – ні зоря, а вона вже сонним голосом: “Давай гроші!” Може, вона ще й крізь сон щось там про них бурмоче, але того я вже не чую, бо Господь наградив мене таки міцним-преміцним сном – сплю, як (свят, свят, свят) убитий. Навіть на голодний шлунок. То, як каже кум, така захисна реакція. Бо інакше мій організм не витримав би жінчиного грошового терору і в мене дах поїхав би.
Вища суперечність
Навіщо звикла до печалі, Отче?!
Я ж не для смутку створена була!
Моя душа у муках нині хоче
Лише свободи, миру і тепла.
А душа болить…
Євгена лежала в ліжку у великій кімнаті. Тут світло, видно дорогу, людей, які інколи йдуть вулицею, або приходять по воду до криниці, яку викопав ще її батько.
Доторкнутися до величної святині
Немає сьогодні людини, яка б не знала святителя Миколая. І хоч майже в кожній оселі православних християн є його ікона, та більшості відомо лише те, що за життя він допомагав бідним, а зараз приносить подарунки дітям у передноворічний час. Хто ж такий святитель Миколай?
Щемлива зустріч через 25 років
Петро зростав без батька. Коли йому виповнилося три роки, важка хвороба забрала найдорожчу для хлопчика людину. Тож у малолітті довелося йому пізнати присмак сирітського окрайця. Мати привчила сина цінувати тяжку селянську працю, копійку, зароблену в поті чола, і людей. У школі навчався на відмінно, був гарним спортсменом. На канікулах призвичаївся до нелегкого селянського ремесла: зачищав пожнив’я, скиртував солому. Ненька найбільше хотіла, аби син здобув належну освіту. Отож по закінченні восьмирічки, вступив до сільськогосподарського технікуму. Відшуміли студентські роки, й Петро отримав диплом спеціаліста сільського господарства та повістку з райвійськкомату.
…Буяла весна. Рідне Петрове село Веселе купалося в зелені садів. Юнак милувався його природою. На вечірку приїхала з райцентру і його дівчина Надійка, котра навчалась в педучилищі. А коли рано-вранці проводжали усією громадою, прощатися з селом було дуже важко, бо все тут рідне, близьке, дороге…
Голоси війни: досвід музею пам’яті у Хмельницькому
На базі музейного комплексу общинного центру «Тхія» ХБФ «Хесед Бешт» з 24 лютого 2026 року працює оновлена експозиція «Голоси війни» Музею пам’яті, яка презентує особливу сторінку сучасної історії міста, в контексті участі прихожан єврейської громади в російсько-українській війні. Про особливості виставкового простору та головних героїв «Голосів війни» далі у матеріалі.
«Порадьте хорошу ворожку!»
Це трапилося у перші дні російсько-української війни. Перед банкоматом вишикувалася величезна черга, в якій потрібно було вистояти 2-3 години. Люди розмовляли про війну, тривоги, висловлювали нерозуміння, як жити далі…