У кардіодиспансері мої проблеми із серцем особливого враження ні на кого не справили. «Тут здорових людей немає», — прямо сказала одна з лікарок. Ну, бо й дійсно, хіба здорова людина шукатиме собі пригод у лікарні? Пригоди шукають у зовсім інших місцях: хтось у ресторанах, хтось у нічних клубах, хтось у далеких подорожах.

Цьогоріч виповнюється 40 років від створення народного вокального аматорського колективу «Лозівчанка», якому дав «путівку» у життя Заслужений працівник культури України Микола Максимович Смагитель.

Президент видав указ про присудження найвищої офіційної творчої відзнаки України – Національної премії імені Тараса Шевченка – найпрестижнішої державної відзнаки для митців з різних галузей. Серед лауреатів наш земляк, уродженець міста Красилова Павло Остріков, який відзначений у номінації «Кіномистецтво», як автор сценарію та режисер фільму «Ти – Космос».

Далеко не кожному і не щодня відкриває сторінки історії свого життя і трудової діяльності Петро Петрович Півторак – знаний в мистецьких колах чоловік, з яким шанобливо вітаються представники старшого покоління Деражнянщини. Адже його мистецькій біографії виповнюється 65 років.

Роззувся ранок… Синіми ногами
Він тихо йде по лагідній імлі,
Розтрушує блакить над берегами
Й цілує губи стишеній землі.

Творчі люди – митці, ентузіасти культосвітньої ниви, працівники бібліотек, письменники, поети і журналісти, завжди були серед тих, хто перебуває у вирі подій сьогодення, часом – у найнесподіваніших і непередбачуваних місцях. Ми завжди там, де зіштовхуються у двобої добро і зло, де визначається сучасність і утверджується майбутнє. Ми там, де розвидняється або згасає день, де «з печаллю радість обнялась…». Нині наші представники поповнили ряди захисників неньки-України у російсько-українській війні.

Мабуть, мало хто з деражнянців знає, що в березні 1983 року, наш земляк, Заслужений працівник культури України, композитор і диригент, організатор і засновник трьох народних колективів на теренах Поділля, Микола Максимович Смагитель побував у… Якутії (Республіка Саха) на підприємстві «Алданкомбінатзолото» в селі Нижній Куранах. Ні, пан Микола не добував там «жовтий» метал, не спробував принад долі золотошукача. Все прозаїчніше – він вирушив у далекий край на запрошення давнього і доброго знайомого, директора Ярмолинецького будинку культури, котрий працював у Якутії.

Таку назву має авторська документальна експозиція світлин Олександра Синиці, присвячена 12-ій річниці Революції Гідності. Відкриття її відбулося у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва. Для Олександра Синиці, відомого київського фотокореспондента агенства УНІАН, це не просто дата у календарі, це жива пам’ять про тих, хто у запеклій боротьбі виборював наше європейське майбутнє.

І падав сніг… Повільно і велично,
Сідав на лави, на ялинки і дроти.
Після тепла оселі так незвично
По цій красі у чоботах пройти!
І падав сніг… Лапатий, наче вата:
Він прикрашав всі вулиці й двори.
Зима прийшла — весела і багата
На радість і дорослим, й дітвори.
І падав сніг… Закоханим на втіху,
Бо прикривав від заздрісних очей
І соромливо присідав на стріху,
На огорожі, дерево й людей.
І падав сніг… Як спомин, як минуле,
Як сон, обірваний на ранок вмить,
Як терпка згадка про давно забуте,
Що досі в серці скалкою щемить…