Голоси війни: досвід музею пам’яті у Хмельницькому

На базі музейного комплексу общинного центру «Тхія» ХБФ «Хесед Бешт» з 24 лютого 2026 року працює оновлена експозиція «Голоси війни» Музею пам’яті, яка презентує особливу сторінку сучасної історії міста, в контексті участі прихожан єврейської громади в російсько-українській війні. Про особливості виставкового простору та головних героїв «Голосів війни» далі у матеріалі.

Ідея оновлення існуючого вже понад 16 років Музею Голокосту в ОЦ «Тхія» належить директору Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт», заслуженому працівникові соціальної сфери України – Ігорю Ратушному. Головна мета, так би мовити, експозицій в експозиції – це висвітлення сучасної історії держави у війні і невиключній ролі у цій боротьбі за ідентичність і свободу єврейської громади зокрема:
«Всі 27 років роботи ХБФ «Хесед Бешт» одним із ключових напрямів діяльності фонду було збереження пам’яті про важливі історичні події, зокрема про трагедію Голокосту. У рамках цієї роботи нами організовувалися тематичні виставки, освітні уроки та різноманітні просвітницькі заходи. Сьогодні ми, як ніколи, усвідомлюємо важливість цієї місії, адже стали свідками та учасниками сучасної війни, пам’ять про яку також повинна залишатися живою і вагомою для наступних поколінь нашого міста та його жителів. Саме ця потреба і надихнула нас на реалізацію ініціативи за підтримки наших волонтерів – людей, яким не байдужа доля нашого спільного майбутнього. Завдяки цьому вже вдалося записати голоси українських бійців у форматі 15 інтерв’ю, що є лише початком масштабної роботи. Експозицію музею планується доповнювати справжніми маркерами історії, що правдиво розкриватимуть її сутність. «Голоси війни» – це доступна для розуміння архівація пам’яті нашої громади, яка декларує, що жодна трагедія і жоден героїчний подвиг не будуть втрачені для історії», – ділиться натхненник оновленого простору, директор ХБФ «Хесед Бешт» Ігор Ратушний.

Вже більше чотирьох років єврейська молодь і старше покоління сміливо йде на захист української землі, долучаючись до лав ЗСУ, беручи на себе священний обов’язок Захисника чи Захисниці. Хоча, варто зазначити, що громада відгукувалась на історичні виклики ще з 2014 року. Так, одним з єврейських співців справжньої свободи став прихожанин общини Олександр Абаєв. Ще з лютого 2014-го Олександр відстоював Євромайдан, щоб згодом долучитися до війська і стати в ряди оборонців держави.
Сьогодні в лавах ЗСУ перебуває 269 прихожан єврейської громади, долею яких опікується ХБФ «Хесед Бешт». На жаль, община зазнала втрат, є і зниклі безвісти. Днями, страшна звістка вразила весь кагал, адже на щиті додому після 4 місяців «тиші» повернувся головний сержант Роман Полісюк, який загинув ще 12 грудня 2025 року на Бахмутському напрямку.
Тому оновлена канва музею фокусує увагу відвідувача на історіях цих хлопців і дівчат, записаних в межах коротких, але ємких інтерв’ю, в яких захисники діляться не стільки тяготами вибору, скільки фіксують час правдою слова:
«Ми не просто збирали факти – ми збирали досвід. Кожне записане інтерв’ю – це сповідь про нелегку долю військового, її можна відчути через інтонації, добрані слова і саме промовисте – мовчання», – зазначає співкураторка експозиції, менеджерка з організаційно-масової роботи та волонтерської діяльності ХБФ «Хесед Бешт» Вікторія Суботіна.
Експозиція музею – це не тільки інтерв’ю з військовими у форматі активних QR-кодів, які можна прослухати у будь-який зручний момент. Це також виставка особистих речей захисників – нагород, оберегів, прапорів і, звичайно, шевронів, які захисники передали до музею. І ще, центральним об’єктом виставки є інсталяція – «Піраміда геноциду». Представлена піраміда символізує поетапний процес розвитку геноциду, що є спільною рисою масових злочинів проти людства, які можна побачити на прикладах різних історичних подій, зокрема в Україні та Руанді. Незалежно від географії чи часу, механізм дій ініціаторів цих жахливих злочинів виявляє разючу схожість, адже етапи дегуманізації, планування та реалізації відбуваються за схожою схемою в будь-якій точці світу.
Про зміст і головну ідею інсталяції оповідає співавторка концепції виставки «Голоси війни», історикиня та волонтерка фонду «Хесед Бешт» Надія Уфімцева:
«Акт геноциду не виникає раптово або як прямий прояв такого насильства, як масові розстріли чи бомбардування. Такі трагедії є результатом поступового руйнування суспільних зв’язків, яке можна описати як рух по сходах піраміди насильства. Процес починається з відокремлення певних груп, їм приписують негативні стереотипи й формують образ «іншого». Далі використовуються евфемізми, що приховують справжню природу подій, впроваджуються сегрегаційні практики, здійснюється насильницьке переміщення, а в кінцевому підсумку – фізичне знищення людей. У сучасному світі вислови на кшталт «ніколи знову» часто втрачають силу, проте збереження пам’яті про трагічні сторінки історії залишається однією з ключових складових готовності суспільства протистояти викликам у складні часи», – підкреслює Надія Уфімцева.
Все ж ключовим експонатом, який дійсно «говорить» про сьогодення, є слова наших бійців через записані бесіди з пані Надією. Про що? Про воєнне щодення, про тугу за домом і, що дуже наснажує, – про плани на «після Перемоги». Але є в цих розмовах про дещо суто общинне: про самовизначення, про корені і предків, які зберігали суботу, святкували Хануку і читали Тору, передавши ці цінності своїм нащадкам:
– А що для вас означає мати єврейське коріння, бути євреєм? Чи ви себе так ідентифікуєте?
– Чесно, я цим пишаюсь, я навіть всім в армії, де я служу, в тій військовій частині, я всім кажу, що я єврей і я захищаю Україну, тому що я тут живу. Я пишаюсь тим, що я єврей, я не бачу в цьому ніякого сорому, взагалі нічого такого поганого. Я тим тільки пишаюсь, горджусь цим, розповідаю про це», – фрагмент інтерв’ю з Дмитром Олійником, позивний Карбофос.
А ще в експозиційній залі шанувальник літератури знайде дещо щемке – добірку книг, авторами яких є наші військові, а також митців, які не можуть не говорити в своїх творах про війну, адже не помітити її неможливо, вона вражає наскрізно.
Експозиція «Голоси війни» – це данина часу і правдивій фіксації сьогодення, щоб наша історія була написана нами, імена її не забуті, а Герої увічнені, адже саме завдяки їм – ми сьогодні тут!
Відвідати експозицію «Голоси війни» можна в общинному центрі «Тхія» з понеділка по п’ятницю за адресою: вул. Кам’янецька, 58/1.