Познайомилася із Нелею Дудар у Віньківцях, коли її сини виросли, а названі діти тулилися до неї. Для них вона стала справжньою турботливою мамою.
Через роки знову захоплююся нею та її натхненням творити красу. Навіть на чужині майстриня зуміла виткати голкою, нитками та фарбами рідний український всесвіт.
Доля Нелі Дудар мов гарна мелодійна українська пісня. І сповнена не лише світлої радості, тихого смутку, а й гіркої печалі.

Життя Віталія Невідомого було наповнене гарними великими мріями. Та найголовнішу із них — звести дім для свого сина не встиг здійснити. У свої 23 обрав шлях воїна. Тепер він серед зниклих безвісти. Та все ж рідні плекають надію на його повернення.

У селі, на перехресті доріг, утворилась велика площа, яку місцеві жителі називали «вигін». Тут колись зустрічали корів з пасовиська. Немає вже стільки худоби на селі, але старші люди від весни до осені збираються на вигоні, ведуть мову про погоду, новини, політику, згадують минуле, діляться порадами.

За свій життєвий шлях Ольга Пилипчук на білому полотні створила безліч неймовірних візерунків та малюнків. І кожен з них – частина її душі, вплетена у мереживо ниток.

У той час, коли Україну накрила чорна хмара повномасштабної війни, Антон Кутицький працював у Польщі. Не вагався ані хвилини, поспішив на захист рідної землі. Пройшов крізь пекельний вогонь випробувань. Мужній воїн не залишав позиції 243 дні, перебуваючи під постійним прицілом ворога.