Крізь відстань і війну

Сама Наталя Форсюк вважає себе звичайною жінкою — дбайливою мамою. Та насправді на її тендітних плечах тримається цілий всесвіт: улюблена щоденна робота, невтомне волонтерство та міцна підтримка коханого чоловіка — воїна. Навіть крізь кілометри розлуки вона залишається для Сергія надійною опорою та крилами.

Нині її чуйні руки творять справжні дива, повертаючи людям здоровя та гармонію, адже Наталя — майстер цілющого масажу. Це покликання виросло з великої дитячої мрії: маленькою понад усе хотіла рятувати людей.

Шлях до покликання розпочався у юні вісімнадцять років, коли після закінчення Шепетівського медичного коледжу прийшла працювати на швидку допомогу. Спочатку диспетчером, і її спокійний, упевнений голос у слухавці ставав першою розрадою для тих, кому було страшно і боляче. Згодом Наталя стала медичною сестрою виїзної бригади. Щодня і щоночі у шаленому ритмі боротьби за кожне життя вона мчала на виклики, рятувала та заспокоювала пацієнтів. У самовідданій праці непомітно пролетіли 29 років її життя.

Багаторічний медичний досвід Наталі знайшов своє гармонійне продовження у мистецтві цілющого масажу. Її сеанси — це значно більше, аніж зняття фізичної напруги. Через чуйні дотики теплих рук вона відновлює життєві сили, повертає душевний спокій та вселяє віру у добро.

Війна увірвалася миттєво і змінила усе. Чоловік та син без вагань пішли до територіальної оборони. Наталю охопила тривога за найдорожчих. Вона не змогла залишатися осторонь й вирішила діяти. Перші дні, як і всюди, нагадували суцільний хаос, але навколо зібралося чимало таких же розгублених, проте рішучих однодумців.

Ніхто до кінця не знав, за що хапатися, та все ж невдовзі усі стали єдиною командою, пригадувала моя співрозмовниця. Одні завзято плели маскувальні сітки, інші розгорнули кулінарні штаби. У цьому новому воєнному ритмі Наталя швидко знайшла своє покликання. Коли сильні та небайдужі українки обєдналися в громадську організацію “Жіночий батальйон”, Наталя її очолила.

Окрім того, вона не лише майстриня своєї справи, а ще заснувала школу масажу Masplus school, де проводить базові курси і для новачків, і для досвідчених спеціалістів, які прагнуть розвиватися та вдосконалюватися.

Найбільша її гордість — важливий волонтерський проєкт “Масаж для ЗСУ”. І нині він успішно працює не лише в Нетішині, а ще у Славуті. Обєднавши серця та руки однодумців, вдалося Наталі Миколаївні перетворити мистецтво масажу на дієві ліки та щиру турботу про наших воїнів.

— Це команда неймовірно вмотивованих спеціалістів, які абсолютно безкоштовно допомагають нашим захисникам відновити здоровя, зняти надважкі фізичні навантаження, реабілітуватися, повернутися до життя з новими силами, — зауважує Наталя Форсюк.

Однак кожна грань щоденної праці Наталі Миколаївни — громадська організація “Жіночий батальйон”, професійна школа масажу, зцілення тіла і душі — її сила та любов, втілення заповітних мрій.

На жаль, полумя війни не згасає, і волонтерські поїздки не припиняються. Гуманітарна місія на схід уже триває декілька років.

— Нещодавно ми змогли доставити захисникам усе необхідне для бойових завдань та повсякденного життя на Донеччину, Харківщину й Дніпропетровщину. Це наша турбота і підтримка, яка тримає фронт та нагадує воїнам: вдома на них чекають, про них памятають, — розповідає Наталя Форсюк. — Кожна така поїздка — шлях, повний ризику. Однак думка про тих, хто чекає на передовій, додає сили і впевненості не вперше долати небезпечну дорогу.

Вдалося Наталі зібрати кошти на автомобіль для свого чоловіка та його побратимів. “Наші рідні друзі, знайомі вмить долучилися до цієї доброї справи. І кожен внесок став частиною цього автомобіля. Тепер ця машина не просто транспорт, а наше спільна підтримка захисників,” — продовжує Наталя.

Не зупинилася на зборі, а ще й власноруч доставила автомобіль на передову. Ця поїздка стала особливою, адже там, серед суворих буднів фронту, вона нарешті зустрілася з коханим Сергієм.

— Насамперед я просто жінка, яка безмежно щаслива зі своїм чоловіком, — ділиться Наталя. — Дякую долі, що наші життєві дороги зійшлися в одну. Ми йдемо пліч-о-пліч із коханим у праці й крізь непрості миті. Добре знаю, яке це велике невимовне щастя мати поруч свою рідну людину , свою половинку.

Сьогодні подружжя разом лише подумки та в серці. Адже Сергій Форсюк став на захист рідного дому, нашої країни, аби вберегти те, що йому найдорожче. І поки мужній воїн на передовій, його дружина невтомно працює, тримає дім та невпинно продовжує волонтерську місію і живе з непохитною вірою в їхню зустріч.

Хоча між подружжям пролягають кілометри, вони безсилі змінити головне — закохані завжди поруч, подумками і серцем, крізь відстань і війну.

Понад усе Наталя прагне, аби мирні дні, коли вона із Сергієм була щаслива разом, повернулися. І знову вони творили спільне майбутнє, займалися тим, що насправді до душі, плекали свій затишний світ. Її найбільша молитва — про щасливу родину у власному домі та просте життя у вільній країні під мирним небом.

Віра Ісаченкова

м. Нетішин