Шануймо наших захисників
Перебуваючи у Хмельницькому обласному госпіталі інвалідів війни, я зайшов до крамнички, яка розміщується на першому поверсі. Там побачив юнака, якому на вигляд було не більше 18-20 років. Він стояв на милицях – у нього повністю не було однієї ноги. Юнак дивився на солодощі і вибирав щось для себе. Це була вражаюча картина. Хлопець, ще зовсім юний, ще не бачив життя, а вже приречений на великі страждання. Ногу він втратив у бою, захищаючи рідну землю. Це завдяки таким хоробрим хлопцям і тримається Україна.
Читати далі