26 червня вісімдесят п’ятий день народження зустріла Галина Петрівна
Чекерда — добре відома на Хмельниччині людина, колишня очільниця
Летичівського району, голова ветеранської організації Летичівської та
Меджибізької територіальних громад, яка наповнює свої будні добрими
справами. Підтримує ветеранів війни і праці на території громад, робить усе
для наближення нашої Перемоги.
Дитинство її минуло в Шустівцях на Кам’янеччині. Коли закінчила 4 класи
місцевої школи, батьки переїхали до Летичева. Тут Галина Чекерда здобула середню
освіту та пішла працювати на місцевий маслозавод. На підприємстві їй довелося
обіймати різні посади. Без відриву від виробництва вона здобула вищу освіту, стала
інженером-технологом молочної промисловості. Потім була громадська робота.
Привчена змалечку батьками працювати від зорі до зорі, Галина Петрівна
переборювала господарські труднощі.
— Часи були непрості, але цікаві й незабутні, важливо було не спіткнутися, не
помилитися у перших самостійних кроках, — говорить Галина Чекерда.
Коли у 1981 році постало питання, кому очолити Летичівський район, двох думок
не було, тільки Галині Чекерді — ініціативній, цілеспрямованій і наполегливій,
тертій у господарських буднях керівниці. На цій посаді вона об’єднала навколо себе
високопрофесійний колектив однодумців, спаяний однією ідеєю і метою. На посаді
керівника найповніше проявилися риси характеру Галини Чекерди, успадковані від
батька й матері.
Спільно з керівниками районних служб, сільськогосподарських підприємств,
головами сільських та селищних рад, селянами на місцях дбали про високі врожаї
зернових та технічних культур, про вагомі результати в тваринництві, аби багатіли
колгоспи, населені пункти, район, область, Україна загалом. Аби покращувався
добробут людей, медичне обслуговування, культура, освіта тощо.
У 2006 році Галина Чекерда очолила Летичівську районну організацію ветеранів. А
після створення Летичівської та Меджибізької територіальних громад, їхні
ветеранські організації об’єдналися у 26 первинок чисельністю майже 7000 членів.
Турбота про людей похилого віку тут на першому плані.
— По-іншому не може бути, — запевняє голова ветеранської організації. З цього
приводу Галина Чекерда співпрацює з головами територіальних громад —
Летичівської Ігорем Тисячним, Меджибізької — Олександром Ткачем, а також зі
старостами сіл. Вони вшановують довгожителів, вручають пам’ятні листівки від
ради ветеранів об’єднаних територіальних громад, подарунки, квіти. Дякують за
невтомну працю. Учасники художньої самодіяльності дарують ювілярам свої
виступи. У 2025 році такі вітання отримали 106 ветеранів, а цьогоріч ця цифра уже
склала 60.
Велику допомогу ветеранам надають благодійні фонди «Земляцька підтримка» та
«Благо поруч». Зокрема, фонд «Благо поруч», який очолює Ігор Поліщук, надає
ветеранській організації інвалідні візки, ходунки на колесах, милиці, туалетні
стільці, підгузки тощо. Цей фонд також подбав про особу з інвалідністю першої

21 червня на 85 році життя відійшов у вічність Олександр Максимович
КАДУЦЬКИЙ — голова ревізійної комісії Хмельницької обласної організації
Організації ветеранів України, ветеран праці та споживчої кооперації.

Володимир Борисович Кирилюк — знана на Хмельниччині та за її межами
людина. Він багато років віддав роботі в агропромисловому комплексі. Пройшов
шлях від агронома радгоспу до заступника голови облдержадміністрації. Мені
довелося з ним працювати. Признаюся, я багато навчився у нього, мав за взірець.
Він обраний членом ради обласної організації ветеранів. Під час нещодавньої
зустрічі ветеран-аграрій повідомив про ініціативу керівника фермерського
господарства Староостропільської громади Катерини Адамівни Огреби. Вона
підтримала й допомогла ввести в навчальний процес Староостропільського ліцею
предмет «Агросфера».
Володимир Борисович наголосив, що цей предмет нині вкрай необхідний для
ознайомлення вихованців навчального закладу з сучасними технологіями в
сільському господарстві, розкриття цієї важливої галузі, а головне — виборі
майбутньої професії. До слова, Катерина Адамівна надала велику допомогу
директору ліцею Іванні Василівні Севернюк, яка виявила бажання викладати цей
предмет, придбати навчальні посібники, пройти навчання при Всеукраїнській
аграрній раді. І вже другий рік тут учні опановують цю науку.
— Я цілком підтримую Катерину Адамівну. Через декілька днів вихованці цього
навчального закладу будуть проходити семінар-практикум в кооперативі «Ладиги».
Запрошую вас взяти участь — мовив Володимир Кирилюк.
І ось ми приїхали в сільськогосподарський кооператив «Ладиги», який багато
років очолює Віталій Васильович Фомович. У селі Ладиги він народився в сім’ї
інженера та вчительки, тут минуло його дитинство і юність, звідси започаткована
його звивиста життєва стежина. Ще в шкільні роки юнак у серці виношував мрію
стати, як його батько, інженером. Тому після закінчення місцевої середньої школи
вступив на інженерно-механічний факультет Кам’янець-Подільського
сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1990 році.

Чергова медсестра терапевтичного відділення Хмельницького обласного
госпіталю ветеранів війни Тетяна Черній вже 31 рік працює в лікувальному
закладі. Відразу ж після закінчення Хмельницького медучилища пов’язала своє
життя з госпіталем.
— У моїй родині сподівалися, що я, як матуся, стану вчителькою, а я обрала
медицину, — розповідає пані Тетяна. — Мамин тато повернувся з війни в 1945 році
з важким пораненням ока. Напівнезрячим працював на землі, був агрономом,
посадив гарний сад… Але відлуння Другої світової було жорстоким. Настала повна
сліпота. Бабуся 18 років доглядала незрячого. Потім занедужала і сама бабуся. Мій
вибір був усвідомлений — медицина.
Таня після Вербкадерев’янської дев’ятирічки приїхала до Хмельницького на
вступні екзамени, але її чекала незадовільна оцінка за диктант. Розчарувалася, бо
матуся, філолог. Підвела рідненьку. Не розгубилася, здобувала середню освіту аж за
15 кілометрів — у Шарівці, Ярмолинецького району. Щоранку шкільний автобус
підвозив до школи. Що цікаво, не справилась на вступному екзамені з української
мови, а згодом вийшла переможницею на районній олімпіаді. Писала твір на вільну
тему про хліб і землю…
…Пролетіли роки навчання в середній школі. Тут зустріла свою долю —
однокласника Віктора котрий, обрав професію аграрія, вступив до Новоушицького
технікуму сільськогосподарської механізації. П’ять років дружила Таня з Віктором,
дочекалася з армії, одружилися. Дав Господь їм два синочки Дениса та Владислава.
Має родина свій бізнес — обробляють землю, вирощують зернові культури.
А Таня таки вступала до медучилища. Цього разу стала студенткою, адже
закінчила середню школу зі срібною медаллю.
— Здається, недавно переступила поріг госпіталю, а вже минуло так багато років,
— мовить медсестричка. — За цей час лікувалося у нас п’ять поколінь ветеранів.

Розповім про Муніра Мухамедовича Садикова — мудру, працелюбну, добродушну щиру і добру людину, якій 28 травня цього року виповнилося 85 років. Він колишній військовий, який все своє життя віддав служінню Батьківщині.

Серед тих, хто працею звеличав Поділля, був і Петро Веремійович Горбач, Герой Соціалістичної Праці, учасник Другої світової війни, ветеран праці, багаторічний голова колгоспу та голова сільської ради.

Марія Іванівна Лиса із села Моньки, що на Красилівщині, народилась 15 травня 1925 року і вже переступила столітній рубіж. Маленька, худенька сивокоса жінка з лагідними очима сиділа на дивані й переповідала своє минуле, за яким можна вивчати історію нашого краю.

Василь Васильович Демчишен — людина добра, мудра, трудолюбива, толерантна та доброзичлива, зразковий сім’янин, надійний друг та патріот України — 15 травня цього року відзначив своє 70-річчя.

На 105-му році життя відійшов у вічність Іван Антонович ЧАЙКА, який в далекому 1936 році у віці 14 років розпочав трудовий шлях на Староконстянтинівському цукровому заводі, де пропрацював 47 років аж до виходу на пенсію.

Про те, що професія медичного працівника, – одна з найблагородніших у світі, Галина Миколаївна Руцька-Кравчук знала ще змалечку, коли знайомилася з роботою матері Параскеви Михайлівни, по-сільському Паші, – медсестри Деражнянської районної лікарні, до котрої йшли за поміччю і вдень, і вночі.