Життя, віддане медицині
Напевне, немає на Красилівщині такої людини, яка не знала б шанованого лікаря-
терапевта Якова Іларіоновича Баб’яка, який все життя віддав благородній справі — поверненню здоров’я, а інколи й порятунку.
Народився Яків Іларіонович 8 листопада 1939 року в с. Шибена на Теофіпольщині.
Дитинство було не з легких, адже припало на роки Другої світової війни, з якої не
повернувся батько. Мама, Віра Андріївна, працювала бригадиром у місцевому
колгоспі. Вона вдруге вийшла заміж за чоловіка, який замінив хлопцеві батька. А ще
у нього з’явилися сестра Надія та брат Василь.
Швидко пролетіли шкільні роки, і перед хлопцем постало питання: куди піти
вчитися, адже школу закінчив із гарними оцінками. Вибір був невеликий: вступити
на курси водіїв або трактористів. Він обрав Кам’янець-Подільську однорічну
фельдшерсько-ветеринарну школу, яку закінчив на «відмінно» і отримав
спеціальність молодшого ветеринарного фельдшера і направлення у село Лисогірку,
де мав працювати помічником ветеринарного фельдшера.
Та, напевне, сама доля тоді послала у відпустку з Донбасу їхнього сусіда —
Володимира Лебедя. Він запропонував поїхати з ним. Мовляв, там швидше гарну
роботу знайти можна!
На Донбасі Яків Іларіонович став працювати різноробочим у Харківську ПМК-5.
Першу зарплату вислав мамі. На ці гроші придбали саджанці яблунь й висадили їх
біля хати — у пам’ять про першу зарплату старшого сина…
Через два роки його призвали до армії. А наприкінці служби йому знову
усміхнулася фортуна: тих, у кого закінчувався строк служби, запрошували вступати
до вищих навчальних закладів. Підготовчі курси він закінчив на відмінно й подав
документи до Вінницького медичного інституту ім. Пирогова. Успішно склав іспити
й став студентом.
Закінчивши навчання, отримав направлення у Хмельницький облздороввідділ. За
розподілом поїхав у селище Плужне Ізяславського району, де став працювати
фтизіатром протитуберкульозного диспансеру.
Два роки пропрацював на цій посаді, а тоді його перевели в дільничну лікарню, де
він став завідувачем терапевтичного відділення. Але тут довелося бути не тільки
терапевтом, а й невропатологом, асистентом хірурга, анестезіологом… На прийом
щодня приходило від 20 до 40 хворих, потім був обхід у стаціонарі.
Якось у Плужне приїхав із перевіркою головний терапевт області. Разом із
завідувачем провів обхід і залишився задоволеним результатами лікування хворих.
Він запропонував Якову Баб’яку роботу в Красилівській центральній районній
лікарні на посаді районного терапевта.
І в травні 1974 року почалася нова сторінка в його трудовій біографії.
Терапевтичне відділення на 30 ліжок на той час розташовувалося в першому
лікувальному корпусі. Тут перебували хворі, які потребували терапевтичного,
кардіологічного, неврологічного лікування. За кожного з них відповідальність лягла
на плечі Якова Іларіоновича. Це вже пізніше, коли побудували новий корпус,
відділення розділили на кардіологічне, неврологічне й терапевтичне.
У перший рік перебування в Красилові, отримав першу кваліфікаційну категорію і
його призначили керівником лікарів-інтернів. А всього за роки роботи їх було 96! І
коли щомісяця приїжджали перевіряльники з Чернівецького медуніверситету, були
завжди задоволеними знаннями його підопічних.
У 2011 році посаду завідувача відділення передав дочці — Наталії Яківні, яка до
цього поруч батька працювала лікарем-терапевтом, а сам продовжував повертати
людям здоров’я.
До 17 вересня 2019 року Яків Іларіонович працював у відділенні. І ще зараз живе
його життям, адже щодня дочка розповідає про всі новини, складні випадки, інколи
просить поради, консультації.
57 років життя віддав медицині Яків Іларіонович Баб’як, 47 з них — Красилівській
лікарні. Якось вирішив підрахувати скільки хворих вилікував і виявилось, що за цей
час він повернув до життя майже 50 тисяч пацієнтів! Звичайно, були й смертельні
випадки й кожен з них залишав у душі гіркий осад.
Ніколи не шкодував про вибір професії. Не відмовляв і двох дочок, коли ті
вирішили стати лікарями. Наталя Яківна — лікар-терапевт, завідувачка
терапевтичного відділення КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня», Ольга
Яківна — лікар-алерголог, працює в пульмонологічному відділенні Хмельницької
обласної клінічної лікарні. Вони також проходили інтернатуру в батька й щиро
вдячні йому за науку, підтримку, поради.
Можливо, лікарську династію продовжить онучка Якова Іларіоновича Софія, але
про це ще говорити рано, час покаже…
Галина КОСЮК.
