Їй було всього десять років. І одного уроку географії виявилося цілком достатньо,
щоб урятувати сотні людей від неминучої загибелі.
26 грудня 2004 року Тіллі Сміт, 10-річна дівчинка з Великої Британії, разом із
родиною відпочивала у Таїланді. Вони прогулювалися вздовж пляжу Май-Као на
острові Пхукет. Погода була сонячною, але море виглядало дивно. Вода відступила
далеко від берега, і здавалася білою з бульбашками. Тіллі відчула, що щось не так.
За два тижні до того Тіллі дізналася про цунамі в школі. Її вчителька показала відео
про велику хвилю, яка наринула на Гаваї в 1946 році. Побачивши дивне море в
Таїланді, вона згадала той урок і сказала батькам: «Цунамі! Скоро буде цунамі!»
Спочатку мати не повірила їй. Але Тіллі злякалася. Вона попросила родину тікати з
пляжу. Вона заплакала: «Будь ласка, мамо, повернімося… Тут небезпечно! Якщо не
повернемося, з нами станеться щось погане!» Поруч опинився японський турист,
який підтвердив, що неподалік стався потужний підводний землетрус.
Тоді її батько повідомив про небезпеку персонал готелю. Вони швидко евакуювали
людей з пляжу. Близько 100 осіб, зокрема родина Тіллі, піднялися на другий поверх
готелю. Саме в цей момент на пляж нахлинула величезна хвиля. Цунамі того дня
почалося після сильного землетрусу поблизу Індонезії. Велетенські хвилі
обрушилися на і забрали життя понад 227 000 людей у 14 країнах.
Завдяки попередженню Тіллі того дня на пляжі Май-Као ніхто не загинув. Люди
назвали її «Ангелом на пляжі». Вона отримала багато нагород, а одна французька
газета визнала її «Дитиною року». Вона навіть зустрілася з президентом США, який
зазначив, що історія Тіллі доводить: освіта може врятувати життя.

У 1140 році король Конрад III тримає в облозі замок Вайнсберг, що у Німеччині. Сили захисників вичерпуються, стіни ледь-ледь тримаються. Розгніваний впертим опором монарх обіцяє жорстоку помсту: всі чоловіки будуть покарані, а цитадель — зруйнована.

Перші хвилини у приватному Хмельницькому музеї еволюції мін «Тротил» змушують зупинитися і вдивитися уважніше. Тут кожен експонат має свою історію. За металом, інструментами, документами й військовим спорядженням — людські долі, пам’ять про війну і досвід, який сьогодні набув особливої ваги.

Чи будуть цвісти яблуні на Марсі, як співалося у відомій в минулому пісенці, чи не будуть – науці поки не відомо. А ось павуки свою павутину в космосі вже сплели.

Широке використання ґаджетів і комп’ютерів призвело до того, що людина з ручкою стала рідкістю. Ба, більше, дехто навіть соромиться користуватися звичайним блокнотом. Але дослідники, використовуючи ЕЕГ високої щільності, несподівано з’ясували, що рукописний текст активує складну мережу зв’язків між ділянками мозку, що відповідають за дрібну моторику, зорове сприйняття, сенсорну обробку та довготривалу пам’ять.

19 червня 2002 року американський мільйонер-екстремал Стів Фоссет почав навколосвітню мандрівку на повітряній кулі. Він був капітаном і єдиним пасажиром свого повітряного «корабля» та не здійснював посадок аж до самого кінця подорожі — 4 липня 2002 року. Такий самостійний безпосадочний переліт американцю вдалося здійснити вперше в цілому світі.

Професор австралійського університету Фелпс провів цікавий експеримент. Упродовж місяця він ділив студентів на групи по четверо в кожній і доручав їм за 45 хвилин розв’язати управлінське завдання. Найкраща команда отримувала приз у 100 доларів.

12 серпня 1962 року на космічному кораблі «Восток-4» Павло Попович (позивний «Беркут») став першим українцем у космосі, четвертим космонавтом Радянського Союзу і загалом восьмою людиною у світі, яка побувала у космосі.