До Європи — через Летаву
Летава — мальовниче Подільське село на Чемеровеччині. Красиве воно не тільки влітку, коли потопає в зелені садів, а й взимку, коли оповите снігами. Та що природа! Славиться воно своїми людьми. Про Летаву, її аграріїв, які своєю працею добиваються високих врожаїв зернових та технічних культур, вагомих результатів у тваринництві, писали книжки, складали пісні, знімали кінофільми.
Про досвідченого голову колгоспу Давида Васильовича Бойка, який на малій батьківщині у нелегкі післявоєнні роки беззмінно керував місцевим колгоспом, знали не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Він — двічі Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради УРСР, невтомний трудівник…
На багатому досвіді голови тодішнього Летавського колгоспу вчилися сотні голів колгоспів, а нині вчаться керівники агроформувань Хмельниччини та інших областей.
У Летаві процвітає сільськогосподарський виробничий кооператив «Летава». Скажу без перебільшення: в області небагато таких економічно сильних господарств, які ринкові експерименти 90-х років минулого століття тут пережили без втрат.
Жителям Летави та сіл Чагарівка, Михайлівка й Нове Життя пощастило мати на той час розсудливого керівника Михайла Васильовича Шаповала — Героя України, який зберіг усе: поля, поголівя худоби, техніку, сільгоспінвентар. Тому, реорганізувавшись у сільськогосподарський виробничий кооператив «Летава», власники розпайованої землі довірили керівництво Михайлу Шаповалу.
Нині очолює кооператив Степан Іванович Горбач — з діда-прадіда хлібороб. Після закінчення економічного факультету Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту у 1983 році він пройшов нелегку школу. Довелося попрацювати головним економістом у колгоспі в с. Кугаївці на Чемеровеччині, в управлінні сільського господарства, РАПО цього ж району, де був заступником керівника з економіки.
У 1988 році селяни Летави обрали Степана Горбача заступником голови колгоспу. Тут він теж завоював повагу й авторитет серед жителів сіл та керівництва району. Тому, коли постало питання, кому очолити виробничий кооператив «Летава», двох думок не було: тільки Степану Горбачу. Підлеглі про нього кажуть, що Степан Іванович вимогливий і справедливий, а ще доброзичливий і щирий. З ним працювати — одне задоволення. Він — добрий, мудрий і працьовитий керівник.
У Летаві вражає масштабна тваринницька ферма — півтори тисячі голів великої рогатої худоби. Уявіть лишень цю череду! Однак дійних корів — майже 445. Виникає запитання: чи багато таких ферм у районі, області, країні? Не ферма, а сучасна фабрика молока, як де-небудь у європейських країнах.
Загалом робиться все, аби на сучасному рівні організувати процес виробництва молока. Це дасть змогу ефективніше та зручніше отримувати високоякісний продукт. У господарстві багато робиться для заготівлі високоякісних, калорійних кормів для худоби. Корови тут нагодовані, красиві й чисті.
У сільськогосподарському підприємстві техніку для посіву, обробітку та збирання врожаю раніше використовували вітчизняну. А нині її оновлюють європейською.
— Для нас зберігати родючість земель — найголовніше завдання, — говорить Степан Іванович.
За його словами, господарство поступово запроваджує органіку для покращення ґрунту. І дуже добре, що земля у сільгосппідприємстві під неухильною увагою (а тут її чимало — 1900 гектарів). На цій площі вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь, сою та інші культури. У народі існує давня приказка, яка залишається нині в силі: «Хто землю удобрює, тому земля повертає».
А ще скажу, що родючість землі підтримує запроваджене у господарстві Горбача дотримання сівозмін та мінімальні технології обробітку ґрунту.
Нині летавські селяни у прямому сенсі ведуть битву за врожай 2026 року. Ці пяті воєнні жнива для них найдорожчі, хоч і нелегкі. Тут є проблеми не тільки у них, а й в аграріїв держави загалом. Це високі ціни на пальне, міндобрива, засоби захисту, запасні частини тощо. Але, незважаючи на труднощі, в господарстві робиться все, аби виростити високі врожаї зернових і технічних культур, своєчасно і без втрат зібрати їх.
Стартували вже з ранніми зерновими. Врожайність 70 центнерів з гектара — одна з найкращих у регіоні. На сільгосппідприємстві працює 180 фахівців. Середня заробітна плата — понад 15 тисяч гривень.
Як добре, що голова кооперативу з великою пошаною відгукується про своїх трудівників, котрі невтомною працею багато років прославляють рідне господарство. Серед них — механізатори Василь Зубик, брати Анатолій та Віктор Грабовецькі, Василь Руденький, Анатолій Миколін, водії Василь Климюк, Володимир Подущак, Микола Мова, доярки Валентина Юрєва, Ольга Вознюк, телятниці Алла Різник, Вілія Процюк, Тамара Войтова. А чоловіки доярок Тані Роги, Олени Кузьміної та телятниці Жанни Ковбасюк на фронті захищають Україну від лютого ворога.
— Пишаюся своїми аграріями, — каже Степан Іванович. — Це люди з великим серцем та золотими руками. З такою потужною підтримкою, прикладами самовідданості навіть сумніву не залишається у здійсненні всіх наших побажань, у перемозі нашого дивовижного народу.
Дуже добре, що дбають у кооперативі про благоустрій населених пунктів, освіту, культуру, покращення медичного обслуговування селян.
І на закінчення нашої розповіді про Степана Івановича Горбача хочу сказати, що Летава — своєрідна аграрна «держава в державі», де панує залізний порядок, європейський прагматизм та українська щира турбота про кожну людину, яка трудиться на цій землі. На землі, де працюють справжні українці. І вірять в Україну, своїми матеріальними і духовними внесками наближаючи Перемогу.
