Слід на землі

Пам’ять

Хоч на життєвому шляху Володимира Євдокимовича Кучерявого траплялися й терни, проте він не нарікав на долю, яка привела його до визнання та поваги від людей і суспільства. 1 грудня 2026 року йому виповнилося б 100 років.

У мальовничому Смотричі на Дунаєвеччині збігло дитинство й юність Володимира Кучерявого. Батько Євдоким Кучерявий очолював тут місцевий відділ міліції. Невдовзі його призначили на вищу посаду у Жмеринці на Вінниччині. Коли німецькі загарбники прийшли на нашу землю, пішов боронити її від ворога. А родина тимчасово переїхала в Казахстан, де Володимир працював пастухом, допомагав матері по господарству.

Юнак у 16-річному віці йде на фронт. Воює в мотострілецькій частині. Опісля були курси пілотів. Збивав ворожі літаки в небі. Визволяв Чехословаччину. На Далекому Сході отримав важке поранення. Був переведений на посаду техніка з ремонту літаків. Потім за станом здоровя комісований і з орденами та медалями переїхав у Міцівці на Дунаєвеччині. Працював на відповідальних посадах у Солобковецькому та Дунаєвецькому районах. У 1960 році односельці обирають його головою Міцівецької сільської ради Дунаєвецького району. У той нелегкий післявоєнний час йому довелося вирішувати багато питань благоустрою села, освіти, культури, медичного обслуговування селян. Односельці відгукувалися про нього як про доброго, мудрого та працелюбного керівника.

Без відриву від виробництва закінчив агрономічний факультет Камянець-Подільського сільськогосподарського інституту. Працював головним агрономом, заступником голови місцевого колгоспу, який очолювали Володимир Миколайович Мельник та Олександр Семенович Гула.

— Перебуваючи на Дунаєвеччині, я завжди знаходив час завітати до Міцівецького колгоспу, поспілкуватися з його трудівниками, з великим задоволенням помилувався результатами їхньої невтомної праці, — каже колишній начальник обласної інспекції із заготівлі та якості сільськогосподарської продукції, нині член президії ради обласної організації ветеранів Хмельниччини Ростислав Феліксович Троян.

Після виходу на пенсію у 1986 році Володимир Євдокимович очолив ветеранську організацію Міцівецької сільської ради. І до громадських обовязків ставився так, як велить людське сумління. Спільно з органами влади опікувався радощами й печалями людей похилого віку: осіб з інвалідністю, учасників бойових дій, ветеранів війни і праці, вдів, чоловіки яких не повернулися з фронту Другої світової. З ініціативи Володимира Кучерявого в память про цих жінок, які орали зранену нашу подільську землю, вирощували на ній високі врожаї зернових і технічних культур, ростили дітей-напівсиріт, у 90-х роках минулого століття в селі відкрито памятник під назвою «Вдови».

У Дні памяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років та визволення області, району й села від німецьких загарбників ветерани спільно з представниками влади покладали квіти до могил визволителів краю та меморіалу Слави визволителів України й Європи.

Дуже добре, що цю гарну справу продовжують і нинішні ветерани, вшановуючи захисників суверенітету і незалежності України. Мріємо, щоб швидше закінчилася війна і наші захисники з Перемогою повернулися додому. Захищає Україну й внук Володимира Євдокимовича — полковник Сергій Юрійович Кучерявий.

Продовжили гарну батькову справу патріота України сини Юрій Володимирович та Валерій Володимирович — хлібороби з діда-прадіда. Юрій багато років очолював Дунаєвецький район, був першим заступником начальника обласного управління сільського господарства, керівником сільгосппідприємства тощо. А Валерій після виходу батька на пенсію очолив агрономічну службу місцевого господарства.

Жорстока смерть 30 липня 2019 року забрала його від рідних, близьких, друзів, ветеранів. Згадаймо Володимира Євдокимовича добрим словом, схилімо голови перед його памяттю. Хай буде пухом земля та вічне Царство Небесне.

Валерій МАРЦЕНЮК.

Дунаєвеччина