У нас люди всі поважні,
Всі знайомі, знані,
Мають успіх, талант мають —
Бо живуть в Деражні…

* * *
Лапатий сніг на казку схожий
Танцює, падає, кружляє
І в круговерті загадковій
Все, ніби килимом, вкриває…
Прибрав ялинки в плаття біле,
Покрив яри, дахи й діброву
І, погулявши над полями,
У місто повернувся знову.
Він закохався у берізку
Й подарував їй плаття біле…
Я чула, як слова кохання
Їй шепотів всю ніч несміло…

Летять перелітнії птиці
Туди, де їх вічна мета,
А я залишаюсь з тобою,
Вкраїно моя золота.

Дворічний хлопчик лікарю сказав:
“А мами ма”, — розвівши рученята.
Та так це вимовив, що лікар аж заплакав,
Подумавши, мабуть, не має й тата.

Подяка Богу вже за те,
Що запустив у світ до себе,
Де все живе, росте, цвіте,
Що маєш шанс, й тебе тут треба.