* * *

І падав сніг… Повільно і велично,
Сідав на лави, на ялинки і дроти.
Після тепла оселі так незвично
По цій красі у чоботах пройти!
І падав сніг… Лапатий, наче вата:
Він прикрашав всі вулиці й двори.
Зима прийшла — весела і багата
На радість і дорослим, й дітвори.
І падав сніг… Закоханим на втіху,
Бо прикривав від заздрісних очей
І соромливо присідав на стріху,
На огорожі, дерево й людей.
І падав сніг… Як спомин, як минуле,
Як сон, обірваний на ранок вмить,
Як терпка згадка про давно забуте,
Що досі в серці скалкою щемить…