А в Лозовому – «Лозівчанка»

Цьогоріч виповнюється 40 років від створення народного вокального аматорського колективу «Лозівчанка», якому дав «путівку» у життя Заслужений працівник культури України Микола Максимович Смагитель.

«Калинонька» – таку милозвучну назву мав жіночий вокальний ансамбль, який був створений у вісімдесяті роки минулого століття у Лозовому завдяки директору інструментального заводу В. В. Тузу та голові профспілкового комітету А. Ф. Сусловському та керівництву селищної ради. У 1985 році у Лозове приїздить «на оглядини» Микола Смагитель. Розпочав Микола Максимович, здавалось би, з елементарного – прослуховування учасників хору. За декілька насичених репетицій дівчата уже виступали на місцевих, районних та обласних сценах.
Під керівництвом Миколи Максимовича «Калинонька» потягнулась вгору, набиралася життєдайних сил і зацвіла ніжним квітом на усю округу. Схвально сприйняли глядачі виступи учасників колективу на обласній сцені, в інших містах Хмельниччини. Що головне – вони набиралися необхідного досвіду, переймали у своїх колег найкраще і найцінніше у пісенній творчості. Так, аматори лозівської сцени завоювали Диплом першого ступеня за перемогу у конкурсі «Подільські візерунки», мають дипломи та грамоти за участь у святі-конкурсі та у творчому звіті колективів галузі, що проходили в обласному центрі. В творчому доробку лозівчан – грамота за участь в обласному святі «Щасливе дитинство», Диплом за перемогу у конкурсі фольклорних колективів «Подільські вечорниці». Завоювали наші землячки й республіканську сцену – колектив взяв участь у концертах на ВДНГ України. Дует у складі Зої Бондар та Надії Поворозник був нагороджений Почесною грамотою.
За певний час «Калинонька» трансформувалася (до неї влилися чоловічі таланти) і отримала назву «Лозівчани». Оновлений хор на республіканських сценах виборов почесне звання «Народний самодіяльний колектив»…
У 80-і роки минулого століття в репертуарі хористів були різножанрові твори – пісні патріотичні, ліричні, жартівливі, а також десятки народних пісень в обробці Миколи Смагителя – «Приймаченько», «Верба», «Задумала борщ варити», «Ой, за мостом-мостом…» та інші. Були й авторські твори на музику М. Смагителя – «Подільський край», «Моя Хмельниччина», «Україна вся в хлібах»… Завжди бурхливими оплесками зустрічали присутні на виступах колективу й «Колиску мого дитинства», яку написали ще у 1992 році солістка хору, поетеса Надія Поворозник та Микола Смагитель.
Учасники хору продовжували радувати своїх земляків піснею спочатку під вмілим керівництвом Миколи Смагителя, а далі – І. П. Опалюка, О. М. Ушової, Б. Б. Підвального, С. М. та О. П. Гуцуляків, нині – М. А. Корзуна. Кожен з них, безперечно, додав свій внесок у розвиток «Лозівчанки», а всього в колективі за майже сорок років існування порадували слухачів і глядачів понад 60 лозівчан.
– Я пригадую часи, коли мене, ще молодого парубка, який працював після служби в армії спочатку в токарному, а згодом – в цеху термічної обробки деталей заводу, запросив у хор Микола Смагитель, – каже Віктор Бондар – учасник хору з 30-річним стажем спочатку в Лозовому, а згодом – в народному хорі при Деражнянському міському будинку культури. – Основу колективу в селищі складали заводчани, десь близько 30 чоловік. Лише добрим словом згадую нині О. Й. Тимощук, Л. С. Рябцеву, З. П. Бондар, Н. В. Поворознік, М. І. Луговика, П. П. Бугу, В. О. Поворозника, нині, на жаль, покійних, Г. В. Ремішевську, В. В. Горпинича, М. П. Думанського, С. В. Бондар та інших.
Свій неоціненний внесок у становлення та подальшу історію «Лозівчанки» зробив творчий дует сім’ї Гуцуляків – Степана та Оксани. Молоді спеціалісти впродовж майже 10 років керували і опікувалися колективом, відновили відпрацьований репертуар, почали роботу над новими творами. І щомісячно, щорічно брали участь у творчих заходах як у селищі, так і в районі та області. Що відрадно – подружжя не пориває творчого зв’язку з лозівчанами, виховує на кращих наших традиціях своїх дітей – Настю, Михайлика та Катрусю…
Нині «Лозівчанкою», а це 10 закоханих в українську пісню і музику жінок, опікується М. А. Корзун – творча та обдарована людина, за плечима якої понад 40 років діяльності у сфері культури. Керівник збагатив та урізноманітнив репертуар, за короткий час зумів організувати і провести цілу низку заходів у селищі. Серед останніх – благодійний вечір на підтримку ЗСУ, творчі зустрічі з нашими митцями-земляками…
Лише добрим словом відгукується про творчість «Лозівчанки» й наш земляк, відомий громадський діяч, віце-президент Міжнародної громадської організації «Асамблея ділових кіл», прекрасний поет-пісняр, уродженець сусідніх Коржовець Віктор Володимирович Вознюк. З-під його пера вийшло декілька поетичних і прозових збірок, остання книга – «Лірник», де у віршах та прозі згадуються Деражня, Коржівці, Лозове, річка Вовк… Свого часу, перебуваючи на малій батьківщині, поет був так вражений виступами «Лозівчанки», що написав вірш «Пелюстки троянд» і подарував його співочому колективу. З радістю і натхненням поклав його на музику Микола Смагитель. Вперше прозвучала пісня на творчому вечорі В. В. Вознюка у виконанні «Лозівчанки».
– Я у «Лозівчанці» з 1995 року, – розповідає Тетяна Янковська. – Ще коли навчалася у школі, приходила на репетиції колективу, спілкувалася з Миколою Максимовичем, він і дав мені «путівку» у Деражнянський народний хор. А коли репетируємо у Лозовому, завжди з вдячністю згадую перших учасниць нашої «Лозівчанки» – Марію Сусловську, Ольгу Тимощук, Надію Поворозник, Галину Ремішевську… Нині їхню справу продовжують Галина Омелянчук, Ганна Глухенька, Тетяна Сухіна, Анастасія Добугаєнко, Віра Олексюк … Збираємось на репетиції раз на тиждень, але займаємося по 3-4 години – від щирого серця, вкладаючи у кожну пісню свою душу і натхнення.
Нині в репертуарі «Лозів- чанки» такі популярні твори, як «Єднаймося, люба родино», «Коло млина кременина», «Поле моє», «Сини-косарі» та інші. Всього ж понад 30 пісень.
– Коли випадає нагода, перегортаю архівні матеріали своєї музичної і професійної творчості, – розповідає Заслужений працівник культури України, композитор і диригент Микола Смагитель. – Перечитую матеріали, газетні вирізки про «Лозівчанку», якій віддав 15 років своєї діяльності на сцені. Є що згадати – і репетиції, і виступи на «великій» сцені, допомогу і сприяння в усьому небайдужих до музики та пісні людей. Згадую своїх дівчат-лозівчанок і так хочу побачитись з ними знову… А, користуючись нагодою, бажаю всім їм через газету здоров’я, щастя, миру і благополуччя, Божого благословення і Перемоги. Знайте, що:
Пісня – це душа,
Лиш пісня в серці ширить межі неба,
На крилах сонце сяйво їй лиша,
Чим глибша пісня, тим ясніш душа…
Принагідно хотів би подякувати нинішнім керівникам народного хору Деражнянського МБК Дмитру Тукалу та Олександру Дударю – за те, що тримають деражнянську «марку» і продовжують кращі традиції наших аматорів сцени. Я передав своє дітище в надійні руки…