Щедра доля Володимира Кобери

1 квітня сімдесят п’ятий раз усміхнулося весняне сонце Володимиру Васильовичу Кобері — добре відомій на Хмельниччині людині, колишньому очільнику Теофіпольського та Білогірського районів.

Народився Володимир Кобера в селі Поляни, що на Волочищині. Ще змалечку засвоїв від батька-фронтовика Василя Пилиповича, який воював у Другій світовій війні з початку і до Перемоги, та матері Горпини Максимівни істину: «Ми вчимося не для школи, а для життя». Ось так і йшов життєвою стежкою, не зраджуючи батьківських порад.
Ходив у Полянах у неповну середню школу, у Волочиську здобув середню освіту, навчався в Кам’янець- Подільському інституті сільського господарства на інженерно-механічному факультеті, служив у Збройних Силах, сім років працював головним інженером колгоспу в рідному селі, був заступником голови колгоспу, опісля — партійна робота тощо.
Був головою Теофіпольського райвиконкому та районної ради, 13 років очолював районне об’єднання «Сільгосптехніка» в цьому ж районі. Майже шість років був очільником Білогірської райдержадміністрації. На цих посадах впевнено крокував у ногу із часом, розвивав інфраструктуру, проводив благоустрій райцентрів, сіл, ремонтував дороги, забезпечував освітлення вулиць та покращення медичного обслуговування селян. Під його керівництвом багато зроблено для того, аби педагоги та учні почувалися комфортно в навчальних закладах. Чимало уваги приділяв закладам культури. Підтримував і допомагав у роботі сільськогосподарських підприємств.
Після виходу на пенсію ветерани Теофіпольщини обрали його головою районної ради ветеранів. А згодом, коли була створена Теофіпольська селищна ТГ, він очолив її ветеранське об’єднання. І до громадських обов’язків ставиться, як велить йому людське сумління. Разом з членами президії опікується радощами і печалями людей похилого віку.
Ветеранська організація об’єднаної територіальної громади нараховує 39 первинних організацій ветеранів, які об’єднали у своїх рядах майже чотири тисячі осіб.
— Теофіпольщина пишається такими особистостями, як відомий аграрій, Герой України Василь Петринюк та Дмитро Олексюк, якому за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, служіння українському народові, Указом Президента України присвоєно звання Героя України, — говорить Володимир Васильович.
Тут уже стало доброю традицією спільно з керівництвом селищної територіальної громади, її головою Михайлом Тененевим вітати довгожителів з 90-, 95-, 100-річчям. Вручати подарунки, квіти, дякувати за невтомну працю.
Члени президії ОВ — часті гості у смт Базалія, де розташований будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю. Їдуть туди, аби не тільки поспілкуватися з підопічними, підтримати їх, а й вручити їм подарунки, почастувати смаколиками тощо.
З початком повномас- штабного вторгнення російських окупантів ветерани Теофіпольщини роблять усе можливе для наближення такого бажаного для нас усіх Дня Перемоги. Вони долучалися до збору коштів, заготівлі продуктів, овочів та фруктів. Печуть пиріжки, ліплять вареники, шиють білизну, плетуть маскувальні сітки для наших воїнів тощо.
Таку роботу проводять спільно з Теофіпольським гуманітарним штабом, який очолює Андрій Петринюк, керівник агроформування «Подільське». Велика допомога надавалася продуктами харчування підрозділам ЗСУ на Запорізькому напрямку. Нині щомісяця направляють 25 тонн овочів, фруктів та інших продовольчих товарів, медикаментів до м. Харкова для 3-ї штурмової бригади та медичних закладів. А ще волонтери-ветерани заготовили для соціальної їдальні №33 в м. Хмельницькому, де харчуються внутрішньо переміщені особи, 2 тонни картоплі, а також моркву, буряк тощо.
Володимир Кобера активно опікується Теофіпольським ветеранським хором «Відлуння», в якому він бере активну участь. Аматори виступали перед воїнами, які перебувають на лікуванні в КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни», беруть участь у фестивалях, культурно-масових заходах, проводять благодійні концерти.
— Пишаюся своїми земляками, — говорить В. В. Кобера. — Це люди з великим серцем та золотими руками. З такою потужною підтримкою, прикладами самовідданості навіть сумніву не залишається у здійсненні всіх наших починань, у перемозі нашого дивовижного народу.
1 квітня від рідних, друзів, колег, знайомих ювіляр отримав найтепліші побажання, і нехай кожне з них здійсниться. Міцного здоров’я, добра, світлих і мирних днів зичить ювіляру і Хмельницька обласна організація ветеранів України та її очільник Борис Андрійович Мельник.

Фото М. ГОЛУБА.