Будні наповнює добрими справами

Мала батьківщина героя нашої оповіді Богдана Вікторовича Квасньовського — мальовниче село Осламів, що на Віньковеччині. Тут він народився в родині священника. Звідси пішов у світ життєвими стежками. Ще з дитинства виношував у серці мрію стати лікарем-хірургом. Тому по закінченні 9 класів місцевої загальноосвітньої школи навчався у медико-біологічному ліцеї при Він- ницькому медичному коледжі. Потім були роки навчання у Тернопільському медичному університеті на лікувальному факультеті, який закінчив у 2020 році.

Інтернатуру проходив у хірургічному відділенні Хмельницької обласної клінічної лікарні. А ще навчався в Національному центрі хірургії і трансплантації імені Шалімова за спеціальністю «Судинна хірургія».
Першим професійним гартом стала робота у Віньковецькій лікарні. Попервах було нелегко молодому лікарю. Доводилося опановувати непрості виклики, але підтримка колективу, й невтомне прагнення до знань надавали впевненості та сил, допомогли швидко набути практичного досвіду. Богдан Квасньовський удосконалював уміння, мало не щодня проводив в операційній. І тому невдовзі до талановитого і працелюбного хірурга прийшло визнання від пацієнтів та пошана від колег.
— Я добре пам’ятаю перші роки роботи і своїх наставників. У моєму житті їх було багато. З особливим почуттям згадую завідуючого хірургічним відділенням обласної лікарні Олександра Олексійовича Підмурняка. Для мене його уроки — завжди професійно ставитися до справи, бути вимоглим до себе і до своїх підлеглих, діловим, енергійним — запам’яталися на все життя, — каже Богдан Вікторович.
У липні 2025 року йому запропонували посаду лікаря-хірурга обласного госпіталю ветеранів війни, а вже у листопаді Богдан Вікторович очолив хірургічне відділення цього лікувального закладу. Він швидко влився в роботу на новому місці. Йому імпонував колектив, атмосфера, сучасна медична база.
— Завдячуючи керівнику нашого лікувального закладу Оксані Валеріївні Бочкарьовій — кандидату медичних наук, заслуженому лікарю України, депутату обласної ради — у палатах відділення затишно, є сучасне європейське високотехнологічне обладнання. Усе це створює можливість для виконання найскладніших оперативних втручань, — говорить завіду- ючий хірургічним відділенням.
Нещодавно я перебував у госпіталі. Завітав у відділення, яке розраховане на 60 ліжок. Тут лікуються воїни ЗСУ, вимушено переміщені особи і ті, хто працює в тилу. Хірурги щомісяця виконують понад 100 складних операцій. Кількість їх щорічно зростає.
Спілкуючись з військовими Андрієм, Володимиром, Сергієм почув чимало добрих слів на адресу кваліфікованих лікарів, середнього медперсоналу. За їхніми словами та свідченнями інших пацієнтів, з якими довелося спілкуватися, люди в білих халатах доброзичливі, милосердні, справжні професіонали. Наприклад, про хірурга, учасника АТО Івана Байдака наголошували, що потрапити до нього — рівноцінно шансу на успіх оперативного втручання й прогресу в лікуванні важкої недуги. Щодня серце й душу віддають пацієнтам лікарі–хірурги Юрій Халімов, Ігор Коновалюк, Віктор Мартюк, Володимир Напольський і Сергій Жилюк, старша медсестра Наталія Стаднік.
Гарні відгуки довелося почути від хворих та колег про завідуючого відділення Богдана Квасньовського. У його характері поєднуються людська порядність, доброта і принциповість, цілеспрямованість та виняткова працелюбність, організаторський хист і бачення перспективи.
— З такими фахівцями, як Богдан Вікторович, працювати — саме задоволення, — пригадуються слова працівників відділення.
А ще найбільшим досягненням хірургічної служби госпіталю стало суттєве розширення спектру лапароскопічних втручань. Тепер тут малоінвазивно оперують грижі стравоходного отвору діафрагми, грижі передньої черевної стінки, видаляють камінці з жовчного міхура, проводяться оперативні втручання на магістральних судинах.
«Колектив нашого відділення має силу і енергію, аби й надалі покращувати обслуговування населення», — стверджує Богдан Вікторович Квасньовський.
А свої будні наповнює добрими справами. Він дякує колегам-однодумцям, які роблять усе, аби вилікувати хворого. В умовах повномасштабної війни колектив відділення й лікарні загалом докладає всіх зусиль, аби наблизити нашу Перемогу. Лікарі, адміністративний персонал, медичні сестри борються за здоров’я та життя пацієнтів.
Для кожного з них найбільша радість, коли, подолавши недугу, хворий має змогу тішитися дітьми, онуками і правнуками, з оптимізмом дивитися у завтрашній день.
Краще і не скажеш.