Для людей та держави

До 95-річчя з дня народження Юрія Григоровича Полевничого.

З другої половини 60-х років минулого століття в області розпочався будівельний бум. Розвивалася економіка, інтенсивно велося промислове та цивільне будівництво, зводилися об’єкти соціально-культурного призначення, широко впроваджувалися нові будівельні технології та форми організації праці будівельників. Ініціатором та відповідальним за будівництво на Хмельниччині був Юрій Григорович Полевничий. Він свій життєвий іспит витримав на «відмінно», залишивши по собі сотні добрих справ…
А народився Юрій Полевничий в селі Уразово Уразовського району Белгородської області 6 березня 1931 року в сім’ї службовця. Після закінчення в 1955 році Ростовського-на-Дону інженерно-будівельного інституту, був направлений на роботу в Хмельницьку область.
Потрапивши в систему Хмельницького обласного будівельного тресту, він спершу працював десятником в Кам’янець-Подільському БУ №1. Скажемо так: не на дуже престижній посаді з огляду на вищу інженерно-будівельну освіту. Але… Це давно підтверджено життям: хто починає з самого низу, тому набагато легше буде опісля на вищих посадах.
Незабаром Юрій Григорович уже майстер, а згодом старший виконроб – начальник дільниці в Кам’янець- Подільському БУ №2. У 1959 році його призначили начальником Хмельницького будівельно-монтажного управління №1, а з лютого 1963 по жовтень 1968 року – головний інженер та керуючий Хмельницьким обласним будівельним трестом Мінпром- буду України. З 1968 року Юрій Григорович на керівних державних посадах – вісім років завбудвідділом, з вересня 1978 і до березня 1991 року – заступник голови обласного виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради народних депутатів. З цієї посади й вийшов на заслужений відпочинок.
Підхід Юрія Полевничого до роботи, до виконання обов’язків та поставлених перед ним завдань завжди був патріотичним та відповідальним. Він часто говорив: «У житті обов’язково потрібно займатися тим, що тобі найбільше до вподоби, чим живеш, в чому ти – професіонал». Він і сам дотримувався цього правила, ніколи не зупинявся на досягнутому. Весь час піднімав планку в роботі. Працював творчо, вкладав у справу душу, знання, досвід попередників.
Вже в 1960 році, при Юрію Григоровичу, замість ланок створили спершу спеціалізовані, а згодом комплексні бригади. На об’єктах організовували тимчасове опалення, механізували штукатурні та інші опоряджувальні роботи, і вже у 1961 році почали здавати в експлуатацію житлові будинки в зимовий період. Саме тоді активно забудовувалася вулиця Фрунзе (нині Кам’янецька).
Наступна інновація Юрія Григоровича – впровадження потокового методу будівництва. При цьому ще більше зросли продуктивність праці, якість будівництва. Постійно нарощуючи темпи будівельно-монтажних робіт, систематично при цьому дбали про створення і розвиток промислової бази будівельного виробництва.
У стислі терміни були збудовані Кам’янець-Подільський цементний завод і завод металевих конструкцій, Хмельницький завод крупнопанельного домобудування, реконструйовано завод залізобетонних конструкцій, багатоцільову базу управління виробничо-технологічної комплектації, управління механізації комбінату «Хмельницькпромбуд», бази субпідрядних організацій Мінмонтажспецбуду України. Запровадили нову серію будівельних залізобетонних панелей серії «ХМ».
В обласному центрі швидко виросли корпуси заводів трансформаторних підстанцій, «Новатор», «Катіон», «Темп», тракторних агрегатів, ковальсько-пресового устаткування, хлібозавод, «Строммашина» та інші.
В Кам’янці-Подільському побудовані приладобудівний, кабельний, агрегатний заводи, в м. Красилові – машзавод, Славутський солодовий завод. Найпотужніші цукрові заводи в Деражні та Теофіполі, Полонський фарфоровий, Понінківський паперовий комбінат та інші. Саме завдяки цьому Хмельниччина з аграрної перетворилася на аграрно-промислову область.
Швидкими темпами в області велося будівництво житла, об’єктів цивільного, соціально-культурного призначення. В обласному центрі з’явилися готельний комплекс «Поділля», обласний музично-драматичний театр, обласний госпіталь ветеранів війни, обласний онкологічний та протитуберкульозний диспансери, продуктовий ринок, Палац творчості дітей та юнацтва, нові корпуси обласної та міської лікарень, вузів, школи, дитячі садки, музеї, вокзали, аеропорт та інші об’єкти народного господарства області.
У Хмельницькому з’явилися нові мікрорайони – Південно-Західний, Зарічанський, Озерна, а також ціле місто енергетиків Нетішин. Нові мікрорайони в містах Кам’янці-Подільському, Шепетівці, Славуті, Волочиську, Красилові, Старокостянтинові.
Поряд з Юрієм Григоровичем були умілі, чудові за людськими якостями, прекрасні за організаторськими здібностями керівники: Макар Іванович Починок, Анатолій Никифорович Поперняк, Іван Васильович Бухал. Керівники будівельних організацій – Браташ, Плітін, Боценюк, Вировець, Костандов, Овчарук, Коваль, Поднєвич, Кушпела, Селіхов, Вакарчук, архітектор Чекірда та багато інших. Це вони своєю працею звеличували та продовжують звеличувати нашу Хмельниччину.
Незважаючи на завантаженість, Юрій Григорович захоплювався живописом. Ще зі студентських років став писати картини олійними фарбами, створював прекрасні пейзажні картини з натури та захоплювався мистецтвом в усіх його проявах.
Будучи уже на пенсії, він готував і презентував у міськ- виконкомі свій план благоустрою міської зони відпочинку вздовж русла річки Південний Буг (по вул. Зарічанській).
Юрій Полевничий неодноразово обирався депутатом обласної Ради народних депутатів, нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапора» та «Знак пошани», медалями «За доблесну працю» та «Ветеран праці», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР та грамотами виконавчих органів влади і місцевого самоврядування.
Відійшов у вічність Ю. Г. Полевничий 30 квітня 2020 року.