Їх назвали «Ямпільськими»

Після завершення Рівненсько-Луцької військової операції та звільнення 20 лютого 1944 року Ляхівців (Білогір’я) для військ І-го Українського фронту настала пауза у бойових діях.
Але в тилу ворога діяли партизанські загони К. С. Божевського і М. І. Вощила. Вони не давали ворогу отямитися, вступаючи в кінці лютого — на початку березня у бої з гітлерівцями, що дислокувалися у селищі Ямпіль.

Ці жорстокі кровопролитні бої з окупантами далися дорогою ціною — загинуло 140 народних месників. Тоді їм на допомогу прийшли воїни 60-ої загальновійськової армії І. Д. Черняховського. Вони 3 березня 1944 року звільнили Ямпіль і ще багато населених пунктів.
За бойові дії з успішного розгортання Проскурівсько-Чернівецької військової операції особовому складу І-го Українського фронту 5 березня був даний салют, а окремі військові частини та з’єднання отримали найменування «Ямпільських».
Серед них: 8-ма стрілецька дивізія; 3-тя гвардійська мотострілецька бригада; 240-ий окремий гвардійський мінометний дивізіон; 317-ий армійський інженерний батальйон; 525-ий штурмовий авіаполк.
Рання весна, швидке танення снігу, бездоріжжя не стали на заваді початку військової операції. Так, 4 березня 10-ий гвардійський Уральський добровольчий танковий корпус, 3-ої гвардійської танкової армії під командуванням генерал-полковника П. С. Рибалка з боями звільнив від німецьких поневолювачів В’язовець, Довгалівку, Святець, Лисогірку, Новоставці, Човгузів, Шибено та інші села.
Це було 82 роки тому…
Третього березня відзначена річниця звільнення селища Ямпіль і сіл територіальної громади від німецької окупації. Як вияв шани і поваги до визволителів селищний голова Василь Микитович Кордонець, очільник ветеранів територіальоної громади Григорій Тимофійович Ситар з активістами, односельцями поклали квіти до братської могили загиблих визволителів та обеліска з іменами 125 земляків, які не повернулися додому з фронтів Другої світової війни. Покладені квіти і запалені лампадки на Алеї Слави до меморіальних плит з портретами 30 Героїв, що загинули в російсько-українській війні.
Таке спільне вшанування і поєднання поколінь захисників сьогодення й минувшини, виховує патріотизм, любов до краю, рідної землі та є взірцем для інших територіальних громад Поділля. За це вам усім велика подяка.
Вшановуючи героїв минувшини, маємо пам’ятати і звеличувати героїзм нинішніх захисників, котрі наближають Перемогу над ворогами з московії.
Вони на полях боїв розвіяли міф про «другу армію світу». За чотири роки знищили багато ворожої військової техніки, зброї і понад 1 260 тисяч особового складу.
Це перемога наших захисників, усіх українців, які вистояли та не зламалися, бо сильні духом і нас не подолати. Маємо підтримку також людей доброї волі міжнародної спільноти і миролюбних сил багатьох країн.