Врятували найдорожче

У 1140 році король Конрад III тримає в облозі замок Вайнсберг, що у Німеччині. Сили захисників вичерпуються, стіни ледь-ледь тримаються. Розгніваний впертим опором монарх обіцяє жорстоку помсту: всі чоловіки будуть покарані, а цитадель — зруйнована.

Але він проявляє королівське «милосердя» до жінок: «Ви можете покинути замок. Я дозволяю кожній винести на своїх плечах те, що ви вважаєте найціннішим. Тільки те, що зможете винести самі».
Король, напевно, очікував побачити на тендітних жіночих плечах золото, родинне срібло чи сувої дорогих тканини. Але помилився…
Коли зі скрипом відчинилися важкі ворота замку і почали виходити жінки, запала мертва тиша. Вони не несли скрині і клумки, не рятували коштовності. На своїх спинах, зціпивши зуби від напруги, вони несли… чоловіків, батьків та синів.
Наближені короля розлютилися і почали кричати: «Це обман! Це порушення правил!». А ще вимагали покарати і жінок, і чоловіків.
Але Конрад III був мудрим королем, тому, споглядаючи ту неймовірну процесію, відповів гідно: «Королівське слово не підлягає обговоренню». Він дозволив їм піти і залишився в історії не руйнівником замку, а милосердним правителем.
Нині руїни давнього замку називають «Жіноча вірність» (Weibertreu). І вони нагадують, що й у найтрагічніші часи, можна вистояти лише підтримуючи одне одного.