Чи привчаються учні у школі до праці?

Це важливе та актуальне питання, яке я вирішив порушити у цей не легкий час, коли йде в Україні повномасштабна війна. Гинуть люди, ллється кров, наші захисники і захисниці роблять усе, аби захистити суверенітет та незалежність нашої держави, а люди в тилу роблять усе, аби захистити Україну, наблизити нашу Перемогу.
Сьогодні на шпальтах газети хочу повести мову. Чи привчаються учні у школі до праці? Адже це важливо під час війни.
Почну з того, що моє дитинство і юність пройшло у мальовничому Прибузькому селі Грузевиця у звичайній колгоспній родині. Навчався у місцевій десятирічці. У моїй памяті й досі роки навчання у школі, робота на присадибній ділянці навчального закладу, а ще й разом з друзями-однокласниками в місцевому колгоспі обробляли та збирали високі врожаї цукрових буряків, картоплі, овочів та фруктів. Під час літніх канікул допомагали збирати пожнивя. Ще й досі у моєму серці відлунює стерня моїх босих ніг, яка колола не раз зашкарбулі підошви. Назавжди запамяталися працьовиті, співучі односельці, котрі потрудившись на хлібному полі у піснях та запальному танку святкували обжинки.
Крім цього допомагали батькам поратися в саду і на городі, пасли худобу за селом. І не дивлячись на це гарно навчалися в школі, де й чергували у класі, учнівській їдальні.
Тому, коли отримали отестат про середню освіту з рук директора школи, заслуженого працівника освіти України Олександра Сигізмундовича Сідлецького (вічна йому память) були готові до самостійного життя, служили у Збройних Силах України, захищали її. Ці роки пригадалися мені, коли на сторінках наших видань неодноразово йшлося про порушення важливої та актуальної проблеми щодо прибирання учнями класів після уроків. Дуже добре, що автори статтей порушують важливу та актуальну проблему. Хоч у Законі України «Про освіту», зокрема, у статті 53 йдеться, що залучення здобутків освіти під час освітнього процесу до виконання робіт, чи участі у заходах не повязаних з реалізацією освітньої прогарми забороняється, крім випадків передбачених Кабінетом Міністрів України.
Як наголошують фахівці, що учні можуть за власним бажанням (але не зобовязані) за згодою батьків прибирати або чергувати в школі. При цьому жодний педагог не має права доручати вихованцям роботи, потенційно небезпечні для їхнього життя або здоровя.
Зокрема, школярів не можна залучати до робіт зі значними фізичними навантаженнями (рухати меблі, переносити інші важкі предмети) миття вікон, очищення даху школи і підїздних доріг від снігу та льоду тощо.
З приводу шкільних чергувань, я спілкувався з багатьма батьками, педагогами в селах Хмельниччини. За їх словами учнівське прибирання еласів після уроків вже давно стало традицією, мало не в кожній школі. Як заявили мені матері Галина Іванівна та Ніна Степанівна з Хмельницького району, які виховують дітей-старшокласників, що нічого поганого в тому, що дитині раз на місяць доводиться прибирати класну кімнату, аби чергувати у їдальні школи. Адже у час війни російсько-української нехватка кадрів прибиральниць та інших технічних працівників. За їх словами учні у школі привчаються до праці. Проте їм опелюють дитячі психологи, які вважають, що краще це робити вдома під наглядом батьків.
На думку моїх земляків-прибужан питання підняте мною заслуговує на увагу. Воно повинно постійно бути в центрі уваги вчених, політиків, експертів. Адже мова йде про майбутнє України. І наша молодь повинна ростити здоровою, щасливою, працьовитою, якою нині зі зброєю в руках захищає Україну і таких патріотів ми повинні й далі виховувати.
Але слід це робити продумано, виважено аби цього досягти.
А як ви, шановні читачі, з цього приводу думаєте?