Мудрий ювілей Берегині

Сьогодні, 23 квітня, в селі Сокиринці, нині Кам’янець-Подільського району, вітатимуть з 75-річним ювілеєм Матір-Героїню Ольгу Яківну ЗИКОВУ. Семеро дітей благословила на життя Берегиня родини Зикових. Всі діти люблять свою матусю — енергійну, життєрадісну, готову прийти на допомогу не лише своїй великій та дружній родині.

— Моя кума, незважаючи на поважний вік, за кермом долала тисячі кілометрів на фронт, виконуючи волонтерську місію, — розповідає Валентина Музика. — Нині із Сокиринець важко дістатись хоча б у Чемерівці, а тому всі біжать за допомогою до Ольги Яківни. Знають, що ніколи не залишить нікого в біді.
Часто згадує пані Оля своє босоноге дитинство. Матуся, дав їй Всевишній довгий вік, вчила донечку бути людиною доброзичливою… Саме такі риси притаманні ювілярці. Залишала свої рідні Сокиринці вона лише на кілька років, коли навчалась у сільськогосподарському технікумі.
Коли повернулася до рідного села, то молоду спеціалістку направили на роботу в тракторну бригаду. Згодом очолила городню бригаду. Працювала самовіддано, з діточками допомагала матуся. Ольга не зупинилась на досягнутому — продовжувала заочно навчатись у сільськогосподарському інституті.
— Шкода, що господарство не змогли зберегти, — каже моя співрозмовниця. — А славились Сокиринці високими врожаями зернових, овочевих культур. А ще наше село було відоме потужною водолікарнею. Дзюркач — так сокиринчани називають джерело з цілющою водою, яка тече з гори, ще живе, а лікування пацієнтів з хворобами нирок, котрі раніше з’їжджалися з усіх усюд, вже неможливе. Була в фізкабінеті сучасна апаратура, дієвим було лікування, але… Економічна криза, медична реформа знищили доступний лікувальний заклад…
Страшна звістка про війну не вибила з колії. Ольга Яківна збирала однодумців — плели сітки, готували для фронту тушковані, овочеві та фруктові консерви. Серце матусі не знало спокою, бо на фронті був і її син Володя… Вирушала з однодумцями своєю машиною в далеку дорогу, без страху долала блок-пости, поспішала підтримати наших захисників.
— Із страшними випробуваннями виникла в мене потреба звертатись молитвою до Всевишнього. Тепер у храмі знаходжу розраду, — розповідає Ольга Яківна. — Церковна громада довірила мені місію — допомагати священнику. Прихожани знайшли назву моєї місії, мовляв, тепер Зикова — дячиха.
А місія Ольги Яківни у житті — турбуватися про людей. Знають односельчани — ніколи нікого не підведе.
Радіє материнське серце за своїх сімох дітей. Вони шановані серед людей, подарували бабусі Олі 12 внуків, семеро правнуків. Радів би її суджений Гена своїм нащадкам. На жаль, рано залишив він вдовою свою дбайливу дружину.
Життя триває, а Ольга Яківна — оптимістка, тому вірить, що наші мужні воїни подолають жорстоких «братів» і буде перемога України.
З ювілеєм, шановна Ольго Яківно!
У цей святковий світлий день,
Коли настав Ваш ювілей,
Ми щиро Вас усі вітаєм!
Добра та радості бажаєм.
Хай оминають Вас тривоги,
Хай Бог дасть щастя на путі,
Хай світла, радісна дорога
Завжди Вам стелиться в житті.
Тож не старійте і не знайте
В житті ні смутку, ані бід:
У серці молодість плекайте
Живіть до ста щасливих літ!