Роззувся ранок… Синіми ногами
Він тихо йде по лагідній імлі,
Розтрушує блакить над берегами
Й цілує губи стишеній землі.

​Іде і сіє золото зі жмені,
Щоб проростали сонячні зайці.
І вітер, наче коник у кишені,
Лоскоче пальці на його руці.

​Я йду за ним. Мені весна — як радість,
Що ритм життя вистукує в стеблі.
О, ця ранкова світла первозданність
Пливе у синьо-синім кораблі!

Фото з інтернет-джерел.