Без анафеми на правду
За час повномасштабної війни ще, здається, не
було такого тижня, коли всі події в Україні стосувалися
б виключно… України. Принаймні саме таке враження
складається від перегляду останніх новин.
У декількох аспектах виявився символічним вибір
місця відзначення 30-річчя з дня прийняття
Конституції України — у Києво-Печерській лаврі. Саме
там, де два тижні тому від московитського дрона
вкотре постраждав Успенський собор. Напевно, на
болотах не одного «шахеда» на святиню спрямували,
але хлопці й дівчата з ППО зуміли їх знешкодити,
забезпечивши й урочисте відкриття погруддя гетьману
Івану Мазепі.
А ще у Лаврі Президент України оголосив про
подання законопроєкту про Український національний
пантеон, встановлення пам’ятника Мазепі у центрі
Києва, заснування Ордену Європи та указ про
відзначення 1000-ліття Лаври. Ось так відбувається
повернення українцям справжньої України та
історичної справедливості після століть намагань її
зруйнувати, знищити, розтоптати. Тепер ми маємо
свою державу, свою правду, і силу, і волю. І вже
ніякому зайді не вдасться накласти анафему на
правду!
Історія з орденом Білого Орла, якого президент
Польщі Кароль Навроцький відібрав у Володимира
Зеленського, вже «обросла» таким негативом, що
було б дивно, якби вона раптом просто так закінчилася. Адже не для того її дуже ретельно
«розгойдували» сусіди, не звертаючи уваги ні на
історичні факти, ні на здоровий глузд, ні на загрози
сьогодення…
Бо й справді болючі події 80-річної давності якось
непомітно «приросли» до всіх українців, нині в Україні
сущих. І вже «сусіди злії» звинувачують саме нас усіх
— від немовлят до столітніх дідусів і бабусь — у тій
кривавій «Волинській різні». І як би це гірко і страшно
не виглядало, але з кожною хвилею ненависті число
жертв «людобойства», у якому винні українці, зростає
ледь не в геометричній прогресії.
Хоча останні повідомлення про результати
ексгумації тих жертв на українській землі не виявили
розтиражованих масових поховань. Здавалось би,
якщо факти не підтверджуються, то треба було б
пригальмувати зі звинуваченнями, учергове
переглянути історичні документи, послухати
дослідників — як українських, так і польських. Де там!
Маховик продовжує розкручуватися так шалено, що,
схоже, одними орденами не обійдеться.
Вже вчетверте відбулася Конференція з
відновлення України. Цього разу в Гданську. Але
закономірно, що ні український, ні польський президенти на ній присутні не були. Проте прем’єр-
міністр України Юлія Свириденко розповіла, що таки дещо привезли з Польщі: 3,2 мільярда євро — перший
транш нового фінансового інструменту ЄС; 140
мільйонів євро на житлові програми; створення Фонду
підтримки транспорту (Ukraine Transport Support Fund,
новий міжнародний інструмент для підтримки
відновлення та модернізації українського транспорту); нові партнерства у сферах оборонної промисловості
та енергетики.
А ще в Гданську українська делегація відзвітувала,
що задля гарних стосунків зі Світовим банком
ухвалено 13 законів і 7 підзаконних актів, пов’язаних зі
сферами публічних закупівель, інтеграції енергоринку
з ЄС, розвитку агросектору, ветеранського
підприємництва, житлової політики тощо. Мабуть, та
доповідь таки справила враження на банкірів, бо
Україна і Світовий банк підписали угоду на 3,39
мільярда доларів.
Напевно, Володимир Зеленський щось таки знає і
тому заявив, що за сорок днів «примусить до миру»
окупантів. Можливо, мав на увазі операції Служби
безпеки України, які стимулюватимуть рф до
завершення війни. Бо СБУ та Центр спеціальних
операцій «Альфа», використовуючи безпілотники,
демонструють найвищі показники на фронті, завдаючи
ударів по російських військах і техніці.
Та й лише один перелік уражених цілей у
глибокому тилу агресора підіймає настрій українцям,
котрі можуть задоволено видихнути на слові
«нарешті»! Бо наші добрі дрони і ракети таки
дотяглися до військових аеродромів та засобів ППО
росіян у тимчасово окупованому Криму і біля
Керченського мосту, а ще до нафтобаз і
нафтопереробних заводів у краснодарському краї і
республіці башкортостан. У Криму «Альфа» вразила
два судна військового забезпечення, пором і ще якісь
об’єкти, що призвело до запровадження режиму
надзвичайної ситуації на півострові. Але
«найсмачнішою» ціллю став Центр космічного зв’язку
«дубна» у московській області, який є найбільшим наземним комплексом супутникового зв’язку в росії,
що використовується у воєнних цілях.
Та й державний секретар США Марко Рубіо
потішив українців заявою про те, що «дух
Анкориджа», про який так багато говорилося і в
Україні, і у світі, насправді є лише плодом хворої уяви
кремлівських дідуганів, тобто черговим «смородом»
московитів, уже й не знати на кого розрахованим.
А ще 30 червня виповнилося 85 років із дня
проголошення Організацією українських націоналістів
(ОУН) під проводом Степана Бандери Акту
відновлення Української Держави. Це була смілива й безкомпромісна спроба на початку німецько-
совєтської війни повернути суб’єктність Україні. Попри те, що державу тоді не вдалося втримати, а Степан
Бандера та голова новоствореного Українського
державного правління Ярослав Стецько опинилися в
нацистському концтаборі Заксенгаузен, цей Акт мав
величезне стратегічне значення, адже він зруйнував
міф нацистської пропаганди про те, що українці
радісно зустрічають «визволителів» і готові бути
слухняною колонією чи третьою силою для німецьких
геополітичних ігор. А сам документ став логічним
продовженням Четвертого Універсалу УНР та
проголошення Карпатської України, передавши
естафету боротьби наступним поколінням.
