Зі сльозами на очах?
Як незбагненно може змінюватися ситуація під час війни для того, хто її розпочав. Хіба бункерний дід міг припустити у лютому 2022-го, що через чотири з лишком роки буде не великим переможцем приймати парад своїх вояків на красній площі, а труситиметься за свою нікчемну шкуру, коли українські безпілотники літатимуть над мос-квою? А його вірні холопи, які раділи убивствам мирних українців, пожежам і руйнуванням енергетики у Києві та по всій Україні, раптом заплачуть від страху і безсилля, спостерігаючи в небі над «сталицей» наші дрони. Виявилося, що не тільки «праздник» може бути зі сльозами, але й післяпразниччя також, бо ж бумеранги у будь-якій поганій справі рано чи пізно, але повертаються до тих, хто їх запустив.
Звичайно, така операція, як удар дронами по москві та підмосков’ю, це не кидок бумеранга нащадком австралійського винахідника цієї зброї. Вона вимагала і ретельної підготовки, і чималих коштів, адже таку дронову зброю з підручних матеріалів не виготовиш. Але цього демонстративного удару таки варто було завдати, аби показати болотним мешканцям, що вже немає «от москвы до самых до окраин» такого місця, до якого не дотяглась би небесна кара наших хлопців із Сил оборони. А ті дрони ще й уразили важливі військові та промислові об’єкти. І тамтешнім владоможцям треба тепер вужами та зміями шалено звиватися, аби хоч спробувати переконати своїх посполитих, що то саме так і має бути, що так задумано, що все іде по плану. Щоправда, той «план» за чотири роки ніхто й ніде не бачив, тож ним можна будь-які історичні несподіванки відмазувати…
А в пермі за дві з половиною тисячі кілометрів від білокам’яної навіть церковники вже не вірять у свою протиповітряну оборону. Та й як не засумніватися у її надійності, коли тричі поспіль в кінці квітня і на початку травня в це уральське місто прилітали подарунки з України, які підпалили, а потім врешті-решт зупинили тамтешній потужний нафтопереробний завод, а самим перм’якам показали, що з неба не тільки дощ і сніг може падати, але й нафта також. Така ось вагома причина промити очі слізьми…
Отож і надумали пепеошники в рясах взяти справу захисту пермі, в якій майже всі підприємства виробляють зброю і боєприпаси чи комплектуючі до них, у свої руки, влаштувавши хресну ходу для захисту від «напасті» українських дронів та об’їхавши місто з іконою Божої Матері. Мовляв, то така «стародавня традиція», до якої вдаються в умовах: «складних історичних подій, важливих суспільних потрясінь, під час епідемій та нашестя чужинців», — повідомили у пресслужбі пермської єпархії. Однак не уточнили, які такі чужинці напали на північний урал?
У пермі мені доводилося бувати, і тому маю великі сумніви, що місто можна об’їхати так щільно, щоб не залишити достатньо шпарин для наших дронів. А, втім, серед українських дронарів є чимало хлопців зі світлими головами та умілими руками, аби випробувати надійність «новітньої» системи протиповітряного захисту тамтешніх священиків.
На жаль, учергове довелося українцям переконатися у сатанинській традиції «маленького сірого чоловічка», який після будь-якого перемир’я чи перед початком якихось важливих перемовин, де можуть обговорюватися питання, пов’язані з російсько-українською війною, завдає по Україні особливо масованих ракетних і дронових ударів. Так трапилося і цього разу, коли одразу ж після дня побєдобесія у наше небо прилетіло вже півтори тисячі одиниць смертоносного заліза. Чи це показове покарання за перемир’я, чи смертельна демонстрація його безсилля напередодні перемовин головного Дональда Америки з головним Сі Китаю, можливо, колись напише чи пробалакається хтось із нинішніх наближених до головного кремлівського тіла…
Минулого тижня соціальні мережі вибухнули обуренням з приводу оперативного збирання викупу, тобто, застави за вихід і СІЗО на волю колись всесильного глави Офісу президента. Людей обурило те, що донати для придбання найнеобхіднішого для наших захисників рухаються черепашачими темпами або й зупинилися зовсім, а тут раптом за дві доби знайшлися 140 мільйонів. Найобуреніші волонтери почали підраховувати, скільки ж це всякого добра для військових можна за ці гроші придбати і людських життів врятувати, якби вони потрапили у руки небайдужих людей.
Такий кульбіт в українській політиці і юриспруденції розбудив популярний у минулому саркастичний крилатий вислів: «З миру по нитці – убогому петля». І воно ж справді так, бо привладні скоробагатьки, грабуючи країну, не шкодують ніяких «ниток» – ні корупційних, ні податкових, аби все міцніше затягувати петлі на шиях звичайних громадян.
Ситуація вже сягнула такого розмаху, що на неї навіть спробувала відреагувати прем’єр-міністр Юлія Свириденко, яка у соціальних мережах порадувала українців передпенсійного та пенсійного віку: «Люди – основа нашої стійкості та економічної спроможності. Кожен і кожна потрібні для економіки в умовах війни та відновлення країни. Працюємо над стимулами для роботодавців і можливостями для людей із досвідом повертатися на ринок праці. Для цього уряд запускає «Досвід має значення» – національну програму дорослого стажування для людей 50+». А якщо залаконічити чи закрилатити цей вислів-звернення, то він звучатиме приблизно так: «Не бачити вам спокою ні уві сні, ні наяву»!
Неочікувано оперативно почало виконуватися розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2026 року №460, у якому затверджений план заходів з організації перепоховання голови Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник на Національному військовому меморіальному кладовищі. Органам центральної виконавчої влади доручили забезпечити взаємодію з уповноваженими установами Люксембургу щодо отримання дозволів на ексгумацію останків Мельника та його дружини, а також організувати їхнє перевезення через державний кордон України. Видається, що справа повернення останків героїв на рідну землю, про яку говорилося ще з початку незалежності України, таки зрушила з мертвої точки й почала нарешті здійснюватися.
