Рятували людей із пекла

Цьогоріч у квітні минуло 40 років після страшної аварії на Чорнобильській АЕС. А люди у Києві радісно крокували на першотравневій демонстрації, коли навкруги просто-таки зашкалював радіаційний фон. Саме так почалася історія, яка назавжди перетворила назву міста Чорнобиль на символ трагедії, яку намагалися приховати.

Серед ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є багато моїх друзів та знайомих, які не боялися за власне здоров’я чи й життя, коли рятували людей із пекла. Серед них і Євген Миколайович БАЗИЛЕВИЧ. Знаний в обласному центрі лікар, керівник. Людина, від спілкування з якою неодмінно отримуєш задоволення. Він – особистість. За його плечима чимало років життя, невтомної праці на благо України. Завдяки його зусиллям багато зроблено на міській станції швидкої допомоги, у медичних закладах міста.
…У мальовничому селищі міського типу Ярмолинці минуло його дитинство і юність. В шкільні роки мріяв стати лікарем. Тому після закінчення місцевої школи вступив до Вінницького державного медичного інституту на лікувальний факультет, який закінчив у 1979 році і за державним замовленням пішов працювати лікарем на станцію швидкої і невідкладної медичної допомоги в обласному центрі. Спочатку, звичайно, було нелегко, але підтримка колег надавала впевненості і сил. Талант і працелюбність принесли лікарю добру славу, а його пацієнтам рятували життя. Про таких кажуть – лікар від Бога, або медик за покликанням серця. Він уміє підтримати, підбадьорити, дати людині слушні поради, прийти на допомогу вчасно і результативно.
У 1986 році Євгена Миколайовича, як добросовісного, наполегливого, відповідального фахівця призначили заступником головного лікаря з медичної частини міської станції швидкої допомоги, а в 1990-му він очолив колектив цієї медичної установи. Потім були роки невтомної праці на посаді першого заступника начальника управління охорони здоров’я міськвиконкому. Обирався депутатом Хмельницької міської Ради. Нині спілчани обрали його заступником голови обкому профспілки працівників охорони здоров’я.
Але повернемося у квітень 86-го…
За словами Євгена Миколайовича, 40 років з моменту Чорнобильської катастрофи з точки зору історії – чималий строк.

– У моїй пам’яті й досі приємний день 3 травня, який закінчився досить несподівано – надійшло повідомлення, що потрібно прибути на станцію швидкої допомоги (викликала завіду- юча міськздороввідділом Дагмара Вільгельмівна Царкова (вічна їй пам’ять), – говорить Євген Базилевич, який на той час працював начмедом на швидкій. – Короткі збори – і відлік часу пішов на години та хвилини. В усній формі отримав розпорядження – сформувати 5 бригад швидкої допомоги, оснастити всім необхідним і через 12 годин прибути в Іванківську ЦРЛ Київської області.
Яку роботу мали виконувати, було невідомо. Не знав Євген Миколайович та його колеги, на який термін відрядження. Перелік медикаментів, майна – на свій розсуд. Було надано право звертатися в будь-які аптеки міста від імені начальника обласного аптекоуправління.
До бригад хмельницьких медиків, які відбули в зону аварії 03.05.1986 р. входили:
• лікарі – І. М. Жеребецький, С. А. Любін, В. О. Саврацькій, Я. М. Голинський, Є. М. Базилевич;
• фельдшери – А. Г. Шарупін, М. І. Ковальчук, А. Г. Самойлюк, С. М. Доценко, Г. В. Шаткевич;
• водії – П. М. Палига, В. В. Береза, І. О. Фурман, О. В. Славінський, Е. О. Кравченко.
Разом із працівниками станції швидкої допомоги виїхали і медики обласної лікарні. Зокрема, завідувачка клініко-діагностичною лабораторією Н. І. Антонецька; лаборанти Р. С. Кривошеєва та Е. Г. Моргуліс, А. Ф. Клаптюк.
Багато з них уже пішли у вічність.
Виїхали на 5 санітарних автомобілях, найновіших на той час, які були в розпоряд- женні Хмельницької станції ШМД.
Прибувши в Іванків, в штабі МСГО медики отримали розпорядження працювати в південній частині району в кількох населених пунктах. У Розважівський районній лікарні, в яку направили бригаду Є. Базилевича, виявилося, що керувати хмельничанами буде головний лікар і що до 4 травня інших лікарів у зоні діяльності лікарні майже не залишилось. Побачили тільки начмеда Б. Ю. Ротаня та його дружину, одного дільничного терапевта з Києва, який тут же виїхав додому. Хмельницьким лікарям довелося виконувати функції лікарів не тільки «швидкої», а й інших спеціальностей.
У лікарні с. Розважів перебували на стацлікуванні хворі у хірургічному, терапевтичному, гінекологічному, дитячому та неврологічному відділеннях. Графік роботи «розважівської бригади» був перевантажений – подвірні обходи, надання допомоги евакуйованим з Прип’яті та інших населених пунктів, їх реєстрація, дозиметрія. Робота по прийому хворих в поліклініці. Схожі завдання вирішували й бригади, дислоковані у навколишніх селах, а також для евакуації важкохворих-«носилочних» в лікарні та госпіталі, тощо.
Величезний об’єм лабораторних досліджень виконала бригада в складі Н. І. Антонецької, Р. С. Кривошеєвої та Е. Г. Моргуліс.
– Два моменти, які найбільше запам’яталися мені, – говорить Євген Миколайович. – На головних дорогах нескінченні потоки автомашин, підводи з людьми та домашнім скарбом, тваринами (що дуже нагадувало фільми з часів війни) та розпач батьків після дозиметрії дітей від 2 до 5 років (саме тих, які грались на дитячих майданчиках, бігали по траві) – одяг малюків був радіоактивно забруднений, а заміна його стала неможливою – все залишилось у домівках.
А ще про одну подію треба розповісти. На одному з пожежників, який нещодавно повернувся після гасіння чергової лісової пожежі, і закінчилась наша «чорнобильська кар’єра» хмельницької медицини (бригада хмельничан у складі Є. Базилевича, Г. Шаткевича та Є. Кравченка з Розважева через кілька днів виснажливої роботи була передислокована в м. Чорнобиль). При підозрі на гострі прояви променевої хвороби у пацієнта вони були зобов’язані терміново перевезти його в Іванківську ЦРЛ, а потім повертатися назад. Але 13 травня після передачі хворого в приймальне відділення, хмельницькі медики випадково зустріли на території лікарні своїх колег по станції ШМД, від яких дізнались – з Хмельницького виїхала заміна, буде з хвилини на хвилину.
На щастя, колеги з Іванківської «швидкої» зберегли одяг хмельничан, залишений 9 травня; переодяглися – в умовно чистий, а ось той, в якому вони працювали в Чорнобилі, завдав доброго клопоту – викинути його на території лікарні не дозволяли, а брати з собою, зрозуміло, люди зі здоровим глуздом не стали б.
Євген Миколайович пам’ятає про своїх побратимів-медиків, з якими рятував людей із пекла. Пам’ятаємо про них і ми. В нашій пам’яті навіки ті, хто поклав за це найдорожче – життя! Але хотілося, аби потурбувалася про них влада, повернувши цим людям заслужені пільги.