Навіки у Небесному строю
17 серпня 2026 року в Чорноострівській громаді відбулося прощання із захисником України Гаврилюком Андрієм Олександровичем, життя якого трагічно обірвалося 14 серпня внаслідок ДТП.
Андрій народився 4 травня 1994 року в селі Мар’янівка. Тут минуло його дитинство, шкільні роки, тут він створив свою сім’ю. У 2001 році він прийшов до першого класу Мар’янівської школи, у 2002 році перейшов до Чорноострівської школи, згодом здобув професію автомеханіка у Хмельницькому вищому професійному училищі №11.
З юних років Андрій любив спорт, активний відпочинок, природу, не боявся труднощів і завжди прагнув досягати поставлених цілей.
У 2013 році Андрій зустрів свою майбутню дружину Юлію. У 2017 році вони одружилися. Того ж року в родині народився син Ярослав. Згодом сім’я поповнилася ще одним сином — Марком, який народився 4 липня 2024 року.
Андрій був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, братом і другом. Працював в Україні та за кордоном, виконував будівельні роботи, працював водієм, дбав про свою родину та будував плани на майбутнє.
9 квітня 2024 року Андрія було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Після військової підготовки він продовжив службу у складі 148-ї окремої артилерійської Житомирської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Молодший сержант Гаврилюк Андрій Олександрович був командиром гармати першого самохідного артилерійського взводу третьої самохідної артилерійської батареї другого самохідного артилерійського дивізіону військової частини А3316. За сумлінну службу, мужність, героїзм та відданість захисту України Андрій був удостоєний високих військових нагород: відзнаки «За сумлінну службу»; почесного нагрудного знака «Золотий Хрест»; почесного нагрудного знака «Хрест Хоробрих»; відзнаки Президента України «За оборону України». Також він мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.
Андрій не любив розповідати про свою службу, про те, через що проходив на війні. Але його нагороди та бойовий шлях говорять самі за себе — він чесно й мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну та майбутнє своїх дітей.
Трагічна звістка стала страшним ударом для родини, друзів, односельців і всіх, хто знав Андрія. Він залишив після себе найдорожче — пам’ять, любов рідних і двох синів, які зростатимуть із розповідями про свого тата.
«З тобою цей світ стає тихішим, а серце б’ється голосніше», — написала дружина Юлія під їхньою спільною світлиною.
Жителі Чорноострівської громади висловлюють щирі співчуття матері Світлані Володимирівні, батькові Олександру Івановичу, дружині Юлії, синам Ярославу та Марку, братові Володимиру та всім рідним і близьким Андрія.
Вічна пам’ять і слава Герою!
