Лікар за покликанням серця
Олександр Володимирович Махиня з дитинства мріяв стати лікарем. Тому після
закінчення восьми класів вступив до Хмельницького медичного училища на
фельдшерське відділення. А потім добрим стартом стала для нього робота
фельдшером на міській станції швидкої медичної допомоги. Досі згадує її головного
лікаря Євгена Миколайовича Базилевича, який попервах був наставником для
молодих медиків і разом з колективом підтримував їх.
Опісля Олександр Махиня два роки служив в армії. А після завершення служби в
1991 році став студентом стоматологічного факультету Одеського державного
медичного університету, який закінчив у 1996 році і прийшов працювати лікарем-
терапевтом Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки. Очолював на той
час її Микола Степанович Ченуш (вічна йому пам’ять). Попервах нелегко було
молодому фахівцю. Доводилося опановувати непрості виклики, але підтримка
головного лікаря, колективу й невтомна праця та прагнення до знань надавали
впевненості та сил, допомагали швидко набути практичного досвіду. І тому невдовзі
до талановитого і працелюбного лікаря прийшло визнання від пацієнтів та пошана
від колег.
— Я часто згадую своїх наставників у перші роки роботи. У моєму житті їх було
багато. З особливим почуттям згадую Миколу Степановича Ченуша, а також нашого
колишнього головного лікаря, учасника афганських подій Миколу Михайловича
Романіва, його заступника з медичних питань Валентину Іванівну Левицьку, які, до
слова, й нині трудяться в нашому колективі. Для мене їхні уроки — завжди
професійно ставитися до справи, до себе, бути діловим, енергійним — запам’яталися
на все життя.
Нещодавно мені довелося побувати в облстоматполіклініці. Тут лікуються від
хвороб зубів воїни ЗСУ, вимушено переміщені особи і ті, хто працює в тилу.
Перебуваючи біля кабінету прийому хворих, якими опікується Олександр
Володимирович, довідався від його пацієнтів багато чого доброго. За їхніми словами,
він уміє лагідним поглядом, щирою усмішкою та оптимізмом підтримати,
підбадьорити, дати слушні поради, а головне прийти на допомогу вчасно і
результативно. А ще його хворі, яких він приймає у дві зміни через день зранку чи
після обіду по 5-6 чоловік (до речі, 2-3 воїни ЗСУ), зауважують: виходять з кабінету
лікаря після лікування вже здоровими. За це і дякують йому.
Про таких, як Олександр Махиня, кажуть: лікар від Бога, або медик за покликанням
серця. Про це й наголошували в розмові зі мною військові Сергій та Роман, яким
Олександр Володимирович зумів провести лікування зубів без операційного
втручання.
Гарні відгуки почув від хворих, які лікуються тут, і про медсестру Ніну
Никифорівну Стаднійчук, яка трудиться уже 36 років поспіль. Її називають сестрою
милосердя, і вона є першим помічником лікаря Махині.
— Завдяки керівнику нашого лікувального закладу Ліані Володимирівні Собко у
кабінетах для прийому хворих можна відчути затишок, побачити сучасні меблі,
європейське високотехнологічне обладнання. Є всі необхідні медикаменти для
лікування. Усе це створює можливість для якісного проведення лікування зубів, —
говорить лікар.
А ще я відчув, що з приходом на посаду директора стоматполіклініки Ліани Собко
колектив має силу і енергію, аби й надалі покращувати якісне обслуговування
хворих. І я вважаю, що так станеться.
Олександр Володимирович дякує своїм колегам-однодумцям, які роблять усе, аби
вилікувати хворого. Прикметно, що в умовах повномасштабної війни росії проти
України колектив обласної стоматологічної поліклініки, попри усі труднощі загалом,
докладає всіх зусиль, аби наблизити нашу Перемогу.
Лікарі, адміністративний персонал, медичні сестри борються за здоров’я
пацієнтів. Хворі, з якими я спілкувався і надалі спілкуюся, щиро дякують
Олександру Володимировичу Махині та колективу лікувального закладу за
професіоналізм, чуйність, людяність, зичать медикам здоров’я і всього найкращого
за те, що вони щодня віддають людям свої вміння, серце та душу.
