Талант, помножений на професіоналізм, патріотизм, добро та людяність

Пам’ятаємо

Петро Якович Слободянюк — знакова постать серед тих, хто стояв біля витоків національного, культурного, історичного відродження Поділля й України. Його життя, праця і творчість були присвячені рідному подільському краю та служінню народу й Батьківщині.

Петро Якович — заслужений працівник культури України, професор, кандидат історичних наук, академік ВГО «Українська технологічна академія», почесний член Центру дослідження історії Поділля, почесний ветеран Хмельниччини, член національних спілок журналістів, архівістів, краєзнавців та театральних діячів України, старійшина Подільського коша українського козацтва, громадський діяч, режисер, диригент, архівіст, культуролог, педагог. Обирався депутатом Хмельницької міської ради.

Народився П. Я. Слободянюк 30 травня 1948 року в с. Любоіванівка Арбузинського району Миколаївської області в сімї колгоспників. Виріс та вчився у с. Гоголі на Віньковеччині Хмельницької області. У 1963-1967 роках навчався в Камянець-Подільському культурно-освітньому училищі, де отримав фах клубного працівника, керівника духового оркестру. У 1967 році розпочав трудову діяльність завідувачем клубу с. Новосілка, що на Деражнянщині. У 1967-1969 роках — служба в Радянській армії.

З 1969 року до останнього дня життя Петро Якович проживав у м. Хмельницькому, обіймаючи різні посади. Розпочинав з методиста з музично-інструментального жанру обласного будинку народної творчості (ОБНТ), був директором обласних 10-місячних курсів підготовки керівників художньої самодіяльності й очолював ОБНТ. У 1974-1977 роках за дорученням облуправління культури за сумісництвом створив і керував жіночим духовим оркестром «Гусари» Сатанівського цукрового заводу.

У 1972-1977 роках у Київському державному інституті культури ім. О. Корнійчука заочно здобув спеціальність режисера масових вистав. Після закінчення аспірантури за спеціальністю «Теорія та історія культури» на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка (13.02.1989 р.) захистив дисертацію кандидата історичних наук.

З 1977 по 1984 рік обіймав посаду начальника Хмельницького міського управління культури, а далі був заступником начальника (1984-1992 рр.) і начальником обласного управління культури (1992-1997 рр.). Працюючи на цих посадах та очолюючи раду з питань культури і духовності при Хмельницькій облдержадміністрації, в умовах жорсткої економічної кризи П. Слободянюк зробив вагомий внесок у розвиток культури і мистецтва обласного центру та всієї області.

У 1995-2007 роках Петро Слободянюк, працюючи директором Державного архіву Хмельницької області, докорінно покращив діяльність архівної галузі. Організував створення Хмельницького міського та районних трудових архівів.

Як голова обласної організації Конгресу української інтелігенції був одним із активістів національно-демократичного руху і національно-культурного, історичного відродження Поділля й України.

Він автор багатьох наукових, історико-краєзнавчих видань, статей, у яких висвітлюється історія нашого краю та держави, життя знатних людей поважного віку, ветеранів, творців матеріального і духовного достатку, героїв ратної та трудової слави нашого краю. Свої зусилля він спрямовував на поширення досвіду роботи ветеранських організацій із вшанування людей різних професій та посадовців, які прославилися у бойових діях та праці з відбудови народного господарства, соціально-економічного та культурного розвитку Поділля.

Петро Якович створив власну наукову історико-краєзнавчу базу. До кола його наукових інтересів входили питання історії України, культурології, етнології, релігієзнавства, мистецтвознавства. Він потужно розвивав поділлязнавство.

Наукові праці, публікації, телепрограми П. Слободянюка мали не схоластичний, а суспільно-політичний, світоглядний характер. Вони мають значну енциклопедичну наповненість широким історико-фактологічним матеріалом, який розкриває політико-правові, економічні, етнокультурні аспекти історії України. Свої знання науковець передавав молоді, працюючи на посадах доцента, професора Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії та в інших закладах, установах і громадських обєднаннях.

У 1996 р. створив і по квітень 2001 р. був науковим керівником першої в області академічної науково-дослідної структури — Подільського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України — нині діючого структурного підрозділу гуманітарно-педагогічної академії.

Петро Слободянюк з 1987 р. був незмінним керівником обласного відділення Українського фонду культури, регулярно (1992-2018 рр.) проводив у м. Хмельницькому конкурси юних обдарувань «Нові імена».

Він зробив вагомий внесок у розвиток усіх установ і закладів, які очолював або був до них причетний.

Невтомна праця Петра Яковича високо оцінена людьми та суспільством. Він нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, численними почесними грамотами Міністерства культури України, Державної архівної служби, Головного управління державної служби України, Інституту історії НАН України, Хмельницької облдержадміністрації, обласної та міської рад, творчих спілок і громадських організацій та іншими почесними відзнаками. Він удостоєний звання лауреата багатьох республіканських, обласних та міських премій.

Але найприємнішою нагородою для Петра Яковича була велика повага та любов до нього рідних, друзів, колег, однодумців, з якими він жив, працював, спілкувався, які підтримували його в успіхах та невдачах, з розумінням сприймали його працю. Саме так і він ставився до свого оточення та кола спілкування. Принаймні ми його таким знаємо і будемо завжди памятати — самовідданим, професійним, талановитим, надійним, чуйним, доброзичливим і порядним.

Будучи на заслуженому відпочинку, Петро Якович продовжував активно, творчо працювати. Робота поглинала все його життя. Він був великим працелюбом і всі задуми успішно втілював у життя — задля людей, задля Поділля й України. Та не все зробив, що було задумано, що виношував у мріях. Йому б ще жити і жити…

Але 15 липня цього року на 79-му році життя передчасно відійшов у вічність. Велика, непоправна втрата для рідних, друзів, колег, для суспільства, для Подільського краю, для України. Біль від важкої втрати не вщухає. Хоч Петро Якович уже спочиває на Подільській землі, але його дух, його енергія, все те добро, любов і мудрість — поруч із рідними, близькими, друзями та колегами, бо він залишив усе це у їхніх серцях, боготворив їх та Подільський край.

23 серпня буде 40 днів, як невблаганна смерть забрала Петра Яковича Слободянюка від його рідних, близьких та всіх, хто з ним спілкувався, працював. Помянімо всі, хто його знав, любив і поважав, згадаймо добрим словом його та всі добрі справи, які він залишив по собі, схилімо голови перед його памяттю. Хай буде Петру Яковичу земля пухом та вічне Царство Небесне. Вічна память залишиться в наших серцях.