«Його голос досі лунає серед нас…»
Ми й досі не можемо усвідомити, що про Віктора Шарапова говорять і згадують у минулому часі — «був».
Ні, він і його неповторний голос досі живуть і житимуть серед нас, працівників культури, численних прихильників його пісенного й музичного таланту, як визнання його непересічної особистості в нашій громаді, дійсно легенди музичного мистецтва Деражнянщини.
Віктор Михайлович Шарапов — знана й шанована людина на Деражнянщині та в нашій області. Колишній директор районного будинку культури, співак і аматор народного мистецтва, незабутній голос якого звеселяв не одне покоління наших земляків, а очі випромінювали лише радість та бажання творити добро заради ближнього. На жаль, він уже відійшов у засвіти і, думається, спостерігає за вірними друзями та родиною, щоб із Божих небес давати поради на мирне й щасливе майбуття.
Напередодні 70-річчя, яке відзначив би Віктор Михайлович наприкінці серпня, його помянули товариші та друзі по творчому ремеслу, згадували сторінки його життя, коли він у тридцять років вступив на культурно-мистецьку ниву Деражнянщини. Батьки Віктора, споконвічні трударі в селі, виховали сина в кращих українських традиціях, передали йому любовь до рідної землі, культури та історії свого народу. Від батьків Віктор успадкував уроки справедливості, навчився поважати й цінувати людей, їхню працю. Віктор Михайлович завжди згадував їх лише добрим словом. «Як говорив мені батько…» — відомий вислів Віктора Михайловича для працівників культури, що втілював у собі спадкоємність поколінь і наснагу у творчій діяльності незабутнього митця. Саме тому його робота на культосвітній ниві була поставлена так, щоб приносити радість людям, а сам він став професіоналом своєї справи, фахівцем та організатором культурного життя Деражні.
Діяльність Віктора Михайловича — це була творча робота з пошуку нових форм і методів заради впровадження в клубних установах громади прогресивних методів роботи та майбутнього як рідного міста, так й інших населених пунктів колишнього Деражнянського району.
Важко згадувати, але, мабуть, немає такої сімї чи родини, де б не знали чи не памятали Віктора Михайловича Шарапова. Практично кожен культосвітній захід відбувався за його участі, і старожили наших сіл згадують його та учасників його творчого колективу лише добрим і щирим словом.
Згадує Петро Петрович Півторак, керівник колективу «Троїсті музики»: «1965 рік. У селищному парку Деражні на танцювальному майданчику збиралася молодь на танці. Серед учасників музичного колективу були Нурмагометов, Пушкар, Півторак, Луговець. Десятирічний Віктор Шарапов приходив до «клітки», але малого чергові не пропускали — він вилазив на липу поблизу, дивився та слухав музику. Коли вже майже опівночі контролери відходили, Віктор опускався на нижні гілки дерева, перелазив через огорожу на майданчик, підходив до музикантів і на відстані навчався своєму майбутньому творчому та музичному мистецтву».
Подібних спогадів про Віктора Михайловича є ще чимало серед мешканців Деражнянщини, бо він дійсно легенда культури нашої громади, якого знали й будуть памятати ще довгі-довгі роки…
— Віктор Михайлович — то дійсно легенда для усіх нас, для тих, хто свого часу працював із ним, — згадує начальник відділу культури і туризму Деражнянської міської ради Микола Черкаський. — Я мав за честь тривалий час спілкуватися з ним, ми виконали не одну пісню в дуеті як на районній, обласній, так і на республіканській сценах. Дуже важко усвідомлювати, що з життя на Небеса йдуть такі самобутні таланти. Працівники культури памятатимуть голос Віктора Михайловича й передаватимуть його унікальний досвід нащадкам.
