Сільські будні Копачівки

У Копачівці на Деражнянщині процвітає СТОВ імені Шевченка. В області небагато
таких економічно сильних господарств. Ринкові експерименти 90-х років минулого
століття тут пережили майже без втрат.
Жителям Копачівки пощастило мати розсудливого керівника, хлібороба від Бога,
заслуженого працівника сільського господарства Сергія Шаповалова. Коли далекі й
близькі сусіди розтринькали добро, нажите багатолітньою гуртовою роботою, під
виглядом розпаювання основних засобів, Сергій Васильович зберіг усе до
останнього цвяха — поля, поголів’я худоби, громадські приміщення, техніку,
сільськогосподарський інвентар тощо.
Історія копачівського сільгосппідприємства почалася понад 40 років тому, коли
Сергій Васильович очолив колгосп імені Шевченка і почав активно працювати над
покращенням умов життя селян. Добрі справи господаря підприємства численні й не
піддаються перерахунку. Він багато зробив для розвитку села та його благоустрою.
Він не дуже охоче говорив про це. Хоча власним коштом господарство двічі
побудувало дороги. Завдяки керівнику господарство поступово відновлювалося і
стало відомим в області та за її межами завдяки вирощуванню сільгоспкультур та
ВРХ.
Реорганізувавшись у СТОВ імені Шевченка, власники розпайованої землі довірили
подальше керівництво господарством своєму очільнику, з яким з’їли не один пуд
солі. Після завершення хліборобських клопотів, Сергій Васильович не так давно через
важку хворобу відійшов у засвіти Сергій Васильович, залишивши по собі добрі
спогади та світлу пам’ять земляків. Після смерті батька його справу продовжив син                                Володимир Сергійович Шаповалов,
який після закінчення Хмельницького університету управління та права не шукав
легкого шляху, а прийшов у рідне село працювати на різних відповідальних посадах
у сільгосппідприємстві.
З перших днів роботи Володимир Сергійович завоював повагу та авторитет,
працюючи під керівництвом батька. Він — добрий, мудрий і працьовитий.
Тому земляки не помилилися. Господарство перейшло в надійні руки. Його добрі
справи продовжують однодумці. Як і їх наставник, Володимир Шаповалов у своїй
роботі намагається одночасно вирішувати господарські та соціальні проблеми.
Себто, працювати рука в руку.
Нещодавно я побував в Копачівці, поспілкувався з тваринниками й механізаторами.
Рясні сходи дбайливо доглянутих сільськогосподарських рослин справили приємне
враження. У приміщеннях та на пасовищі, де вигулюють корів, теляток, бичків,
підсвинків — панує ідеальний порядок.
Повсюди відчувається дбайлива господарська рука. Найбільше враження справили
світлі й усміхнені обличчя трудівників. Їхні очі були сповнені оптимізму та надій на
кращий завтрашній день.
На тваринницькій фермі поголів’я ВРХ на сьогодні становить 2111 голів, з яких 865
— молочні корови. Мене також зацікавило активне розширення молочної сфери.
Зокрема, проведено реконструкція ферми та молочного комплексу, де встановлено
сучасне обладнання. Створено автоматичну систему годівлі та доїння корів. Загалом

робиться все, щоб на сучасному рівні організувати процес виробництва молока. Це
дасть змогу ефективніше та зручніше отримувати високоякісний продукт.
У господарстві багато робиться для заготівлі високоякісних, калорітних кормів для
худоби. Прикметно, що тут дбають, аби корови були нагодовані, здорові, красиві й
чисті.
У СТОВ імені Шевченка технікою для посіву, обробітку та збирання
сільськогосподарської продукції раніше в основному користувалися вітчизняною. А
нині її оновлюють сучасною європейською технікою.
— Для нас зберігати родючість земель — це найголовніше завдання, — говорить
Володимир Сергійович.
За його словами, господарство поступово використовує органіку для покращення
ґрунту. На цій площі в 2120 гектарів наразі вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь,
ріпак, сою та інші культури. Крім того майже понад сорок років працює
на мінімальній технології обробітку ґрунту.
На сільськогосподарському підприємстві працюють 83 фахівці. Спілкуючись з
ними, я дізнався, що вони задоволені заробітною платою.
Працівники СТОВ імені Шевченка з початку повномасштабної війни вагомо
допомагають ЗСУ, роблять усе, аби наблизити нашу Перемогу.