Політика

А у відповідь — мостопад. І не тільки… 

 

Те, що Кримський міст раніше чи пізніше піде курсом московитського крейсера, навіть без цілевказівки морпіха з острова Зміїний, було зрозуміло ще відтоді, як агресор уперше вдарив по дніпровських мостах. Але для підготовки гарантовано успішної бойової операції потрібні були час, засоби та відповідна зброя. А ще, не виключено, — слушний момент. Адже особлива «сакральна» гордість московитів, символ російської могутності, незворотності окупації та величі тамтеш-ніх будівельників, які мали засвідчити «потужне» вставання імперії з колін, потребувала відповідного політичного й міжнародного тла. І коли всі пазли нарешті склалися, настав саме той урочистий момент. А як же інакше! «Скрєпи» треба проводжати «по-скрєпному», аби отримати максимальний ефект для України.

Цей момент має кілька важливих аспектів.

По-перше, саме тепер бункерний дід у Китаї збирався «розписати пульку» на трьох, тобто вкотре поділити світ на зони впливу за зразком Ялтинської конференції 1945 року, де кожен з очільників великих держав міг би безкар-но робити все, що йому заманеться. Принаймні останні кілька місяців він тільки про це й торочив, почергово па-даючи на вуха то Дональду, то Сі. І господар Білого дому, схоже, був не проти такої привабливої пропозиції. Ось тільки за своєю давньою звичкою все приглядався, чи достатньо в блідої молі карт для такої гри. Та якщо вони йому й увижалися, то тепер частина тих карт пішла на дно разом із кримською «скрєпою».

По-друге, кремлівське надування щік сягнуло таких масштабів, що москва перейшла до ультиматумів країнам НАТО та Європейського Союзу, вимагаючи від них робити лише те, чого забажають у кремлі. Ба більше, навіть масований удар безпілотниками по західних областях Укра-їни, зокрема й по Закарпаттю, 17 листопада деякі експерти прямо повязували з демонстрацією сили незговірливим європейцям. Мовляв, бачите, на що ми здатні? Тож тепер бійтеся! А кримський потопельник, схоже, й цю імперську «велич» якщо й не втопив остаточно, то добряче підмочив.

По-третє, після тристоронніх перемовин в Абу-Дабі, під час яких ішлося про гарантії безпеки, територіальні питання, майбутню архітектуру європейської безпеки та післявоєнне відновлення України, бункерний дід через своїх попихачів знову почав повчати світових лідерів, хто і що має робити, аби зайвий раз його не роздратувати. Бо інакше… Самі розумієте! Перемовини ж, як і прогнозувалося, завершилися великим пшиком. Добре, що хоча б домовилися про обмін полоненими. Тепер і те «інакше» також пішло на дно Керченської протоки, заодно підмочивши головну проблему росії: її пахани хочуть отримати за столом переговорів те, чого їхні бандити у військовій формі так і не змогли остаточно домогтися на полі бою.

А ще минулого тижня українські хлопці та дівчата вкотре довели, що недарма вивчали у школі географію росії. Тепер свої знання вони успішно застосовують на практиці. І результати, схоже, вражають навіть самих московитів. Їхнє міноборони повідомило про нібито перехоплення 1336 українських дронів у 16 регіонах! Тобто йдеться вже про такі масштаби, про які 2022 року могли мріяти хіба що найсміливіші фантазери. Серед уражених українськими безпілотниками цілей — як стратегічні об’єкти, так і вели-кі нафтопереробні підприємства. Зарубіжні фахівці, зокрема, оцінюють наслідки систематичних українських ударів по російських нафтопереробних заводах як скорочення потужностей нафтопереробки приблизно на 30 відсотків. І це вже не просто неприємність для російського нафтового бізнесу, а відчутний удар по економічних можливостях держави-агресора фінансувати загарбницьку війну.

16 листопада Рада Європейського Союзу, проігнорувавши пекельні погрози кремлівських дідів, ухвалила рішення про надання Україні майже 8 мільярдів євро в межах програми Ukraine Facility. Це найбільший одноразовий транш за весь час дії програми.

Кошти призначені для підтримки української економіки, державних фінансів, реформування та відновлення кра-їни. Рішення стало можливим після того, як Україна виконала понад 20 передбачених програмою індикаторів. Крім того, Євросоюз виділив 1,71 мільярда євро на безпілотники, боєприпаси та системи протиповітряної оборони.

І тут знову вилазить шило владної корупції. Адже ці європейські гроші мають бути використані за призначен-ням, а не розчинитися в столичних коридорах, тендерах із наперед визначеними переможцями та нескінченних презентаціях чергових програм реформ. А тим паче — не осісти в бездонних чиновницьких кишенях. Європейські партнери можуть надати кошти, але не здатні замість українських посадовців забезпечити належний контроль за їх використанням. Тому чи не щотижня маємо нову корупційну справу за участю високопосадовців. І ці кри-мінальні сюжети вже породжують дедалі більше запитань щодо морального стану владних кабінетів. Складається враження, що там майже не залишилось людей, які не засвітилися у корупційних скандалах або ще не дочекалися своєї черги стати фігурантами кримінальних проваджень.

А оскільки нині на слуху операція «Карфаген», то саме за розвитком її сюжету й стежать громадяни. Щоправда, увага прикута насамперед до заступника начальника Департаменту захисту національної державності СБУ генерал-майора Сергія Дуки, якого підозрюють у причетності до наркотрафіку та діяльності шахрайських кол-центрів. Вищий антикорупційний суд відправив його під варту на 60 діб з альтернативою внесення застави в розмірі 65 мільйонів гривень.

І ось близько півтори тисячі його колег по Службі протягом тижня дружно скинулися, аби зібрати необхідну суму й визволити генерал-майора із СІЗО. Так буквально матеріалізувалося народне прислів’я: «З миру по нитці — голому сорочка». Ба більше, під стінами ізолятора йому влаштували мало не урочисту зустріч, що викликало чимало запитань і неоднозначну реакцію громадськості.

Бо й справді: то що маємо? Суд і НАБУ «накосячили», «наїхавши» на невинного, чи підозрюваного прийшли зустрічати із професійної солідарності ті, хто й сам має підстави не надто радіти увазі правоохоронців? Словом, сюжет поки що залишається непередбачуваним. І зовсім не факт, що сучасний український «Карфаген» зрештою буде зруйнований, як це свого часу сталося з його дав-ньоримським тезкою.