Кров, що стає зброєю у боротьбі за життя

Під час війни зброєю стає не лише сталь. Іноді життя рятують кілька сотень
мілілітрів крові, добровільно відданої незнайомій людині. Саме тому донорство
сьогодні набуває особливого значення, стаючи одним із найважливіших проявів
людяності, співчуття та громадянської відповідальності.
Донорська кров потрібна щодня, як пораненим військовим, що повертаються з
передової, так і цивільним, котрі постраждали від ворожих обстрілів, пацієнтам
після складних операцій, важкохворим дітям і дорослим. Для когось вона стає
шансом на одужання, для когось — можливістю побачити новий день. І поки медики
борються за кожне життя, поруч із ними стоять донори, готові безкорисливо
поділитися частинкою себе.
Фахівці служби крові недарма називають кожну донацію маленьким подвигом, адже
вона може подарувати шанс на життя одразу кільком пацієнтам. Саме це
усвідомлення спонукає багатьох працівників Понінківської картонно-паперової
фабрики долучатися до благородної справи донорства. Адміністрація підприємства
підтримує цю місію, забезпечуючи пальним транспорт для довезення фахівців з
Хмельницького обласного центру крові та безперебійну роботу генераторів у часи
відключення електроенергії.
Щоразу на заклик добровільно здати кров відгукувалися близько пів сотні
працівників. А це означає втричі більше врятованих життів, більше зцілених
зранених тіл, і більше зболених душ, у яких знову з’явилася надія. Серед донорів
підприємства є люди, які здають кров регулярно вже не один десяток років. Інші
долучилися після початку повномасштабної війни. Серед них — заброньовані
працівники, які сьогодні забезпечують стабільну роботу українського виробника і
тримають економічний фронт, намагаючись бути корисними і у милосердній місії —
донорстві. Особлива вдячність представникам родин загиблих і зниклих безвісти,
які, самі переживши біль втрат і невідомості, відгукуються одними з перших,
намагаючись вкласти частинку свого життя заради порятунку інших.
Окремих слів вдячності заслуговують колишні захисники, які проходять
реабілітацію після важких поранень. Дехто з них пересувається на милицях, дехто
ще відновлюється після складних операцій. Ще зовсім недавно багато з них самі
лежали у госпітальних палатах, очікуючи на переливання крові. Вони не звертаючи
увагу на протипоказання і вмовляння, приходять на донацію, власним прикладом
підтримуючи донорський рух і даруючи надію тим, хто нині потребує крові.
Історія донорства в Україні має глибоке коріння. Ще під час Другої світової війни
тисячі людей здавали кров для фронтових госпіталів, часто роблячи це неодноразово
й без будь-яких винагород. У мирний час донорський рух поступово набував
організованих форм, склалася система пільг і гарантій, які держава надавала людям
за їхню небайдужість. Зокрема, донорам надавалися два оплачувані вихідні,
гарантувалася 100% виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, незалежно від
страхового стажу, надбавка до пенсії для Почесних донорів Україн, тощо.
Утім, сьогодні донорський рух переживає новий етап свого розвитку. Держава
змінює підходи до функціонування системи крові, відходячи від практики
матеріального заохочення та роблячи ставку на свідомий вибір громадян. Саме з
цією метою 26 січня 2026 року набрав чинності Закон України «Про безпеку та

якість донорської крові та компонентів крові». Документ гармонізує українське
законодавство з європейськими стандартами, посилює вимоги до безпеки та якості
донорської крові, удосконалює систему контролю й відповідальності профільних
установ. Разом із тим новий закон скасував частину пільг, які раніше отримували
донори. Зокрема, більше не передбачено додаткового дня відпочинку після донації та
окремих соціальних гарантій для деяких категорій громадян. Хоча залишаються
чинними ті пільги, яких вони набули до моменту прийняття нового закону.
Фактично держава переходить від заохочення через пільги до формування культури
добровільного, усвідомленого донорства. Водночас зменшення соціальних гарантій
може впливати на мотивацію окремих людей, для яких додатковий день відпочинку
чи надбавка мали суттєве значення. І, як ннаслідок, потреба в донорській крові,
особливо під час війни, суттєво зростає.
З нагоди Всесвітнього дня донора крові в Україні лунали слова вдячності на адресу
тих, хто безкорисливо рятує життя. Водночас на заклик громадських організацій,
окремих політиків та активістів, сотні людей поповнили запаси крові у медичних
закладах, вкотре довівши, що справжня людяність та милосердя не вимірюються
пільгами чи привілеями.
Новий закон змінив правила, але не змінив головного — цінності людського життя.
Саме тому донорство й надалі залишається справою відповідальних і небайдужих
людей. І якщо після прочитання цих рядків хоча б одна людина вирішить стати
донором, можливо, саме це врятує чиєсь життя. Саме донорська кров стане
порятунком, дасть можливість вирватися з тенет смерті, шансом обійняти рідних і
зустріти світанок.