Українка
Антоніна В’ячеславівна любила у весняний день вийти у садок, вдихнути на повні груди п’янке, настояне на запахах розквітлих дерев повітря. Взяти в руки ніжну гілочку, дивитися в лазурове небо. І в її пам’яті, наче хмаринки, плинуть спогади.
Читати далі