Україна в огні
Чи сподівався Олександр Довженко, що ця біда більше ніколи не повториться з його батьківщиною, чи намагався їй запобігти, творячи свою кіноповість «Україна в огні» (особисто заборонена Сталіним у 1943 році), чи щиро бажав, щоб те диявольське варварство нарешті залишилося у минулому і нащадки його кіногероя Лавріна Запорожця не переживали тих пекельних випробувань, які щоразу приносили на своїх списах і мечах, багнетах і шаблях все нові й нові завойовники з близьких чи далеких країв, які прагнули захопити наші землі й уярмити українців. Не збулися його сподівання… Уже вкотре каїнове поріддя з московщини, прикриваючись ширмою «братерства» і «визволення», нищить, палить, убиває, грабує і ґвалтує.
Ось тільки під час третього за останній місяць масованого ракетно-дронового удару по Україні проявилися ще й такі сатанинські наміри рашистів, які мали на меті знищення тисячолітньої релігійної пам’ятки – Києво-Печерської лаври, адже нічого подібного і близько не має «третій Рим», як би натужно не надимав він свої імперські щоки. А ще 2013 року, коли путін разом з януковичем нібито молилися у лаврі з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі, бункерний казав, що лавра — то «колыбель наших наций». Тепер, виходить, він звільняє «нации» від «колыбели»?
Не виключено, що й під час попередніх повітряних ударів планувалося руйнування та знищення історичних пам’яток та знакових для нашої (і не нашої також) історії сакральних місць, але хлопці та дівчата із сил ППО ефективно руйнують плани московитів, не даючи їм здійснити ті злочинні задуми у повному обсязі. Можливо, колись хтось із нинішніх кремлівських придворних, причетних до «визволення» України від українців, чи сам напише, чи оприлюднить відповідні документи, з яких стане відомо про весь жах страхітливих злочинів, які планувалися і плануються проти всіх нас, нині в Україні сущих.
Але навіть з того, що трапилося минулого тижня в Києві та інших містах, стає зрозуміло одне: агресор усвідомив, що йому вже не перемогти, і тому взявся за звичну для нього тактику «випаленої землі» у широкому її розумінні, адже це не тільки знищення матеріальних цінностей і тероризування та убивство людей, але й «зачистка» духовних орієнтирів. І саме тому прилетіло і по лаврі, і по Мистецькому арсеналу, і по Харківському художньому музею, і на кіностудію імені Олександра Довженка також.
А те, що дії агресора кваліфікуються як «воєнні злочини», нікого з кремлівського керівництва зовсім не хвилює, адже вони давно увірували у свою безкарність та всесильну брехню. Тому-то і з’явилася у понеділок чергова московитська вигадка про нібито влучання в лавру «простроченої» ракети комплексу «Патріот». І дивуватися тут нема чому, адже брехня – то друга після ядерної московитська зброя масового ураження.
І в цій ситуації дивує тільки те, що болотяні теле- й інтернет-брехуни не звинуватили загиблих від повторного рашистського удару п’ятьох харківських рятувальників у тому, що то вони самі у всьому й винні, а рашисти тут ні до чого, хоч таку тактику вони застосовують не вперше і, на жаль, не востаннє. Згадаймо хоч би й нещодавній подвійний теракт у Львові…
Та жертв масованого повітряного удару могло б бути в рази більше, якби не воєнна українська прикмета: як тільки відбувається якась балачка головного рашиста з головним американцем, жди біди в Україні. Тому люди у ніч із неділі на понеділок масово перебралися ночувати в укриття, найнадійнішими з яких стали тепер станції метро у великих містах.
І якби ж то бункерний дід говорив із дідом білодімним про мир. А то ж говорив про «дух Анкориджа» і про те, як він продовжить війну. Якщо коротко, то росія не збирається і не буде зупиняти бійню. За словами наближеного до дідового тіла ушакова, російська інформаційна лінія зводиться до того, що Україна — країна-терорист, яка атакує цивільну інфраструктуру, а росіяни захищаються і лише завдають ударів у відповідь. Тобто на п’ятому році великої війни вони вже стали жертвами своєї ж сво і тепер воюють з її наслідками?
Але попри війну життя в Україні триває. І минулого тижня давно анонсована реформа ЗСУ наповнилася деякою конкретикою. Так, Прем’єр-міністр і міністр оборони взялися пояснювати сутність своїх напрацювань. Свириденко, зокрема, наголосила: «Чіткі терміни служби, нові контракти, нові підвищені зарплати військовим на передовій і в тилу, реформа рекрутингу. Ключовий принцип — повага до кожного військовослужбовця. Людина повинна знати, де служить, скільки служить і що буде далі».
А Федоров додав: «Для піхотинця, який служив 10 місяців, з яких 4 місяці був на бойових, — відстрочка становитиме півтора року. Також ураховується служба до підписання контрактів та до повномасштабного вторгнення — за весь військовий досвід передбачений час для відпочинку. Людина підписує контракт та розуміє: де вона служить, скільки служить, яка в неї оплата і що буде після служби».
А ще міністр оборони повідомив, що після введення новацій зарплати для української піхоти стануть найбільшими у світі — близько 300 тисяч гривень, максимум — 460 тисяч гривень. Це, на думку ініціаторів реформи, дозволить залучити до лав ЗСУ іноземних добровольців, які становитимуть (за прогнозами реформаторів) половину особового складу! Тобто матимемо не просто десятки тисяч трудових мігрантів, а ще й зі зброєю в руках?
Минулого тижня Президент України Володимир Зеленський підписав закон (№4699-IX), яким виключив російську з переліку мов, до яких в Україні застосовуються положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Тепер мова держави-агресора не може користуватися інструментами захисту, створеними для підтримки мов корінних народів. Час покаже, чи стане російської мови в Україні менше, чи знадобляться ще якісь додаткові заходи.
