Ословлення сенсів

Такого повороту в російсько-українській війні, яку на болотах вперто продовжують називати «спеціальною воєнною операцією», не могли передбачити навіть найупертіші її проєктувальники. Ну, ті самі державні фантазери, які творять екранну паралельну реальність і переконують, що будь-який провал чи невдача російських військ в Україні насправді є глибоко продумані і стратегічно вивірені, адже сво «идет по плану». Та й бункерний дід, який за інформацією закордонних експертів, ховається десь у Сибіру і навіть носа не потикає в європейську частину росії, де українські дрони і ракети вже давно не дивина, бо все частіше долітають навіть до пермі, чебоксар і орська. Тому, готуючись до параду у Києві через три дні після початку повномасштабного вторгнення, навіть у страшних снах не бачив, що у нього через чотири роки виникнуть проблеми із проведенням головного ритуального параду у москві.

Здається, щось подібне було аж 85 років тому, коли вирішувалося питання параду 7 листопада 1941 року у столиці срср, яка була прифронтовим містом і постійно піддавалася авіаударам Люфтваффе. Тоді провести парад допомогла погода, бо суцільна хмарність і снігопад не дозволили асам Герінга дістатися красної площі. Тепер же навіть найтвердолобіші победобєси розуміють, що українські дрони можуть добряче попсувати ритуальне дійство, яке, мабуть, єдине ще якось тягне на визнання хоч якоїсь перемоги сучасної росії (ну, не Ізмаїл же з двохсотлітньої глибини витягувати!) і сяк-так об’єднує, а заодно ще й тішить (після дози оковитої) тамтешніх обивателів.
Та й найголовніший побєдобес добре розуміє, що від зриву традиційного брязкання зброєю можуть луснути надумані «скрепы», тому махнувши рукою на своє «величие», бо не сподівається більше на захист доблесного ППО (минулого року його функцію виконував очільник КНР Сі Цзіньпін), спочатку відмовився від псування асфальту московських вулиць гусеницями важкої техніки, потім кинувся шукати хоч якусь можливість відбути традиційний номер. І так безшабашно шукав, що навіть запропонував (де ж це бачено?) Україні оголосити перемир’я 8-9 травня, сподіваючись на нашу звичку виконувати обіцянки, бо він цим ніколи не парився, а потім ще й звинуватити ЗСУ у «вероломстве», бо ж має намір продовжити війну і після параду. А причиною таких звинувачень є відсутність хоч якогось незалежного механізму верифікації, адже ніхто не може довести чи спростувати факт припинення вогню, чи його відновлення.
Та у відповідь путін отримав пропозицію припинити вогонь не лише на час проведення параду у москві, а запровадити безстрокове перемир’я з 00:00 годин 6 травня, і попередження Президента України Володимира Зеленського: «Будемо діяти дзеркально, починаючи зі вказаного моменту. Настав час російським керманичам робити реальні кроки для завершення їхньої війни, якщо вже російське міністерство оборони вважає, що не проведе парад у Москві без доброї волі України». А вже вночі з 5 на 6 травня росія завдала ракетно-дронових ударів по Харкову, Запоріжжю та Кривому Рогу, ще раз показавши своє ставлення до перемир’я.
Але ця політична дуель керманичів і людиноненависницька сутність рашистів викликала в українців таке щире бажання, щоб наші дрони також взяли участь у їхньому параді, але за своїм сценарієм, що московити вдалися до свого улюбленого прийому – залякування. І вони офіційно заявили, що в разі «цілеспрямованого удару України по московському регіону 9 травня», завдадуть «масований нищівний» удар по урядовому кварталу Києва за допомогою не ядерних засобів». Але чомусь так «грустно» стало на болотах, що навіть господарю Білого дому чолобитну написали. Та без толку, бо із-за океану прилетіла у відповідь така вісточка: «Ми впевнені у тому, що ключ від миру знаходиться у руках президента рф і саме він повинен продемонструвати щирість та добру волю під час прямих переговорів з Українською законною владою, спрямованих на пошук компромісних рішень, які забезпечать стійкий та справедливий мир між двома конфліктуючими країнами».
Зі схожим результатом завершилося і звернення російського МЗС до урядів Німеччини, Великобританії, Італії та Франції, в якому містилося прохання «Посприяти досягненню домовленостей про тимчасове перемир’я між Україною та рф на період 8-9 травня». Таке ось ословлення сенсів «побєдобесія», яке розбурхали заледве не весь світ.
Та не лише парадом у москві переймалися українці, бо є ще й своя сорочка, яка таки ближча до тіла. І сорочку ту добряче пошарпав голова НБУ Андрій Пишний, який заявив: «Інфляція стійко сповільнювалася з червня 2025 року до січня 2026 року, але надалі почала зростати. Ціновий тиск посилився через складну ситуацію в енергетиці після російських обстрілів, різке подорожчання пального на тлі війни на Близькому Сході, ефекти від послаблення курсу гривні в попередні періоди, а також стрімкіше, ніж очікувалося, зростання зарплат». За його ж словами, через подорожчання енергоресурсів інфляція пришвидшиться в другому півріччі і до кінця року становитиме 9,4% (раніше в НБУ прогнозували, що вона зупиниться на 7,5%). Погіршив свої пронози Нацбанк і щодо росту ВВП з 1,8% до 1,3%. Причини ті самі що і з інфляцією – важкий стан енергосистеми та відлуння війни на Близькому Сході. І хоч ці цифри для абсолютної більшості громадян здаються далекими і не зовсім зрозумілими, вони мають безпосередній вплив як на гаманці, так і холодильники українців.
Ще одним подразником спокою українців стали повідомлення, що до України вже почали приїздити трудові мігранти з Індії та Бангладеш. І реакція на початок цього процесу, зрозуміло, не однозначна. Якщо роботодавці сподіваються у такий спосіб отримати дешеву робочу силу, то звичайні громадяни небезпідставно побоюються отримати всі ті проблеми, від яких потерпають країни Західної Європи, у яких мігранти суттєво змінили національний та релігійний склад населення, спричинивши конфлікти і розбрат та активізувавши криміналітет. І можна не сумніватися, що росія обов’язково цим скористається, аби ще більше розхитувати наш тил.