“Ще один понеділок, коли, завдяки вам, товариство, ми можемо допомогти Силам оборони, — розповідає Хмельницький міський голова Олександр Симчишин. — 27 квадрокоптерів DJI Matrice 4T на понад 5 мільйонів 200 тисяч гривень на цю мить уже у військових”.
Війна — то руїни, горе і сльози матерів, дітей, які стали сиротами. То чиєсь життя, віддане за свободу, за волю і незалежність рідної країни…
“Понеділок! Коли ви дивитеся на фото — ці автівки вже в роботі у військових! — каже Хмельницький міський голова Олександр Симчишин.
«Вже понад 10 років ми допомагаємо Силам оборони, — каже Хмельницький міський голова Олександр Симчишин. — І днями знову відправлена велика партія — 30 квадрокоптерів DJI MATRICE 4T їде до наших захисників. Загальна їх вартість — понад 5 мільйонів 200 тисяч гривень».
У дні, коли країна знову згадує Майдан, коли на фронті гинуть українські воїни, а ворог продовжує обстрілювати мирні міста й об’єкти енергетики, особливо гостро відчувається ціна свободи. Майдан став для мільйонів українців точкою неповернення — місцем, де гартувалися переконання, народжувалася відповідальність і визрівала готовність стояти до кінця. Серед них був і Микола КУКУРУЗА — підприємець і волонтер з Полонного, для якого ці події стали життєвим Рубіконом і визначили подальшу долю.
Є втрати, які мають місце і час, які можна оплакувати, сумуючи над мокрим від сліз горбиком землі. А є втрати, які поминають у тиші — без відповіді, без прощання, лише з коротким офіційним трактуванням «зниклий безвісти за особливих обставин» із виснажливим болем невідомості та очікування. Зниклі безвісти за особливих обставин — це люди, які ніби розчинилися між небом і землею, це люди, які оживають у щоденних молитвах, у снах, у невимовному бажанні дізнатися правду.
25 грудня 1979 року так званий «обмежений контингент радянських військ» висадився в Афганістані на летовищах міст Кабул, Баграм і Кандагар. Приводом для вторгнення стало бажання тогочасного керівництва кремля змінити очільника Афганістану – Аміна.
3 лютого 2026 року Чорноострівська територіальна громада в глибокій скорботі провела в останню дорогу свого земляка — КЛИМКОВЕЦЬКОГО Владислава Юрійовича, жителя села Осташки, воїна Національної гвардії України, який віддав життя за свободу й незалежність нашої держави.