Із «Одіссеї» Гомера світ знає про сирен, які своїм «божественним» співом зачаровували мореплавців. Чотири президенти, які змінилися в Україні за 26 років нашої Незалежності видаються мені такими «сиренами». Що б не відбувалося в країні, у них завжди була одна «пісня»: «Кризу — подолано! Найгірше — вже позаду!» Не був оригінальним у цьому плані й нинішній Президент у своїй промові 24 серпня на Майдані Незалежності. Однак, будучи гарним дипломатом, Петро Олексійович уточнив:
— Про те, що найгірше позаду, можна говорити з упевненістю, щоправда, за умови, що ті, хто за «поребриком», не розпочнуть нову відкриту агресію проти України!
І нічичирк про найголовнішого нашого ворога, який не гірше Путіна і Захарченка з Плотницьким підточують нашу незалежність: Корупцію, Казнокрадство, Користолюбство.

Доволі гостра суперечка виникла між комерційним директором ПАТ «Хмельницькгаз» і Старокостянтинівським міським головою Миколою Мельничуком на черговій колегії облдержадміністрації. В своєму виступі, який відповідав другому пункту порядку денного – про підготовку до зими, представник газопостачальника розповів, що найбільші борги за блакитне паливо серед комунальних підприємств мають у Старокостянтинові – 2,2 мільйона гривень та Славуті – 1,7 мільйона. Відповідно мешканці цих міст обмежені в отриманні такої приємної та теплої послуги як гаряча вода. Не платиш – не маєш газу. Така позиція ПАТ «Хмельницькгаз». Позиція міського голови: «монополіст безжальний», «поставив місто на коліна». Здається, наразі це тупикова ситуація: якщо міста області не знайдуть гроші, аби заплатити за свої рідні комунальні підприємства, що використали ресурс, то з газом будуть проблеми. А до початку опалювального сезону лишилося ж лише півтора місяця…

Рік тому близький до Президента Порошенка голова НКРЕКП Дмитро Вовк звіщував, що тарифи на електроенергію зростуть на 10 відсотків. Ці кошти, мовляв, по суті, компенсанція інвесторам, які придбали активи енергетичних підприємств держави. Хто сплачуватиме? Звісно ж, держава. А точніше, державне підприємство «Енергоринок», яке і розподіляє кошти між виробниками електроенергії. Зрозуміло, що ці фінанси напряму залежать від встановленої собівартості виробленої електроенергії. А, щоб компенсувати інвесторам їх вкладення, тобто законно сплатити відсотки, доведеться збільшити саму собівартість електроенергії.

Привіт, Україно! Давненько вже хотіла поговорити з тобою ось так, віч-на-віч, як жінка з жінкою. Між нами так багато спільного. Найперше — правічна жага до свободи, незалежності. Вона — в крові, закодована в ДНК, на молекулярному рівні. А таких,  погодьтеся, завжди недолюблювали, цуралися. Очевидно, саме через ці риси нам з тобою катастрофічно не щастить із чоловіками. Але якщо у мене ситуація, як правило, тривіальна: вони, чоловіки, як з’являються, так і йдуть собі з Богом, то з тебе кожен наступний висотує всі жили. Іноді навіть дуже болить і дивує твоя безкорислива й невідомо заради чого самопожертва. Здається: чим більше знущаються над тобою, тим більше ти готова класти до ніг своїх верховодців національних надбань. Чи не так? Ось візьмемо, до прикладу...

14 серпня авторитетне американське видання «The New York Times» опублікувало матеріал під заголовком «Північнокорейський ракетний успіх пов’язаний з українським заводом». В матеріалі йдеться про те, що останні успішні випробування міжконтинентальних балістичних ракет в КНДР стали можливими завдяки ракетним двигунам українського виробництва (йдеться про «Південмаш»).