Востаннє Україна так безжально прощалася з районами близько шістдесяти років тому. Правда, тоді радикальне перекроювання адміністративної мапи області відбувалося заледве не щороку.

Сатанівська громада стала переможцем Конкурсу гендерних ініціатив від Асоціації міст України.

– Чотири роки просимо прокласти нам нормальну стежку, бо до будинку важко добиратися, коли дощ, – звертається з проханням по телефону Галина Гірник, котра проживає на вулиці Курчатова, 1/К в обласному центрі. – За цей час маю вже одинадцять різних відповідей, начебто нас буде включено до перспективного плану. У сусідньому будинку – 1/Д – вже поклали плитку, а ми чотири роки чекаємо на тридцять метрів стежки… Можливо, через те, що будинок кооперативний, місто на нього не зважає? Невже треба звертатись особисто до мера? Обсяг робіт невеликий, напевне, через це не хочуть робити?

Балакати — не мішки вергати. Ця народна приказка згадалася в день проголошення державного суверенітету України — одного з моїх улюблених свят.

Складається враження, що минулого тижня у нашій державі одним із найнагальніших питань була легалізація грального бізнесу, який заборонений уже добрий десяток років — з 2009-го. На одному з позачергових засідань Верховної Ради України 14 липня народні обранці кількістю 248 голосів ухвалили в другому читанні законопроект “Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор”.