Історія Крупецької об’єднаної територіальної громади, що на Славутчині, поки що нараховує лише місяці. Проте, за словами її очільника Валерія Анатолійовича Михалюка, цей період, хоч і був наповнений випробуваннями, проте дав поштовх до реальних змін.  Що ж встигли зробити?

Нещодавно відбулося святкування — 656 років з часу першої згадки про чудове та славне місто Городок.

Господарі, як політична сила, досить самобутній і важливий феномен у політичному житті України. В усі періоди нашої історії вони були в авангарді боротьби за державність, рідну мову і культуру. Принципове питання, кому має належати земля, ті, хто вирощує на ній урожай, завжди відстоювали на користь вітчизняного виробника, чи то фермер, керівник формування, одноосібник, чи дачник.
Чотири роки тому суспільство з неабияким ентузіазмом зустріло повернення Аграрної партії України в політичне життя. На виборах до місцевих органів влади вона без особливих зусиль стала третьою.
На Хмельниччині її обранці отримали  понад 500 депутатських мандатів у виборних органах різних рівнів, посади 5 голів районних рад, 2 голів ОТГ і потужну фракцію в обласній раді. Організація на наших теренах стрімко розвивається і уже нараховує понад 5 тисяч реальних членів та 900 первинних ланок, які очолюють авторитетні особистості.

Дунаєвецька міська ОТГ сьогодні — одна з найкращих на Хмельниччині. Її людям є чим похвалитися, адже зроблено тут справді дуже багато. Та це лише початок, бо плани вони виношують стратегічні.
Про це говорила у день народження громади її очільниця Веліна Заяць. Це свято відбувалося у рамках етнофестивалю «Подільська підкова» і стало справжньою подією для всіх жителів ОТГ.

Десь під кінець пленарного засідання XXI сесії обласної ради я відчув ностальгію за школою. Не за тією, яку закінчив понад 50 років тому, а за сучасною, яка пропонує нові «стандарти». Колись дітей годували в основному коржиками, халвою та пончиками й вони вчилися на 4 і 5, а тепер — червоною ікрою й дорогими ласощами. Їм, аби створити ілюзію поступу, ставлять аж 10 і 12, а вони іноді непритомніють на уроках фізкультури.
Депутат Іван Гладуняк розповів про факти, які виявила перевірка. В одному з дитячих закладів закупили для хлопчиків і дівчаток понад тонну цукерок, а в іншій — два центнери червоної ікри, вартість яких у магазині — 65-70 тисяч гривень. Стільки, скільки становить місячна зарплата колективу вчителів «неперспективної» школи.
Самої багатої на фосфор рибної продукції, що стимулює розумову діяльність, учні, на жаль, споживають мало.