Скажу чесно: я із задоволенням прослухала промову Президента України Володимира Зеленського на урочистих заходах з нагоди Дня незалежності України. Все було зворушливо й ностальгійно. Особливо імпонували слова Президента про омріяний ним день, коли в СМС-повідомленнях, якими починається його кожний ранок, буде нарешті сказано, що на фронті нуль втрат і нуль обстрілів. І це буде день, коли настане мир — найбільша сьогоднішня мрія кожного українця. І тому стиснулося серце у солодкому передчутті перемоги й мирного життя...

Попри літо і надмірну зайнятість подолян на присадибних ділянках, біля живності й худоби, редакційна пошта багата на листи. Діляться з нами читачі радощами і печалями. Розповідають, як тішать онуки, котрі поприїздили на канікули; як владарюють спека, холод і дощі; як важко ґарується біля отих господарств; як за безцінь вимушені збувати свою продукцію. Діляться своїми роздумами щодо виборів.

За літніми домашніми клопотами, відпочинком на морях, у тому числі й зарубіжних, і на городах, а ще ремствуваннями на спеку більшість українців якось і забула, що вже шостий рік Росія веде проти України гібридну війну.

Літнє затишшя в Україні струсонув вибух бомби: пізно ввечері 14 серпня в Києві спецслужби затримали заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрія Гримчака — одного з найближчих друзів Генпрокурора Юрія Луценка.

Не на жарт у Хмельницькому взялися за молодь, чи то, пак, за тих, яких ми, люди старшого віку, інколи звемо «підростаючим поколінням».