Коли душа заговорила словом…

“Доброго дня, дорога редакціє.
Вже багато років моя сім’я передплачує улюблені “Подільські вісті” — з цікавими статтями, розповідями про людські долі, з “Цілителем” та ін. Хотілося б побачити і свої вірші в газеті — про рідний край, про переживання і біль…”

* * *
Стара черешня як дідівський вік
Рокам своїм давно згубила лік.
Додолу гілля гне в німій журбі
І спогади хвилюють далебі.
Синів під нею баба Марфа колисала,
Смачні вареники стояли на столі,
Черешенька плодами пригощала,
Брала наснагу з рідної землі.
Щороку розпускала пишні грона,
Рум’яно наливалась в щедрім літі.
Була прекрасна величчю своєю
В рясних плодах, у сніжно-білим цвіті.
Та роки йшли і стовбур похилився,
Вкриваючись зболілими рубцями,
І біль у серці згадкою лишився —
Як руки мами, вкриті мозолями.