А він, як розповідає Аліна Петрівна Шевчук, досить непростий. Довелося пережити, стиснувши волю в кулак, і смерть матері, а згодом і чоловіка поховати. Ця тендітна жінка мешкає у батьківському домі сама, тримає курей та невеличкий город. Словом, потроху дає всьому лад. Двічі на тиждень до неї навідується соціальний працівник, то хоч якась підтримка для одинокої жінки.

Колега Алли Мазур, телеведуча Лідія Таран, днями отримала зворушливе прохання. У своєму листі 15-річна глядачка з Хмельниччини Даша Янчук зізналася, що разом з усією родиною постійно спостерігають за новинами і щиро скучають за ведучою ТСН.Тиждень Аллою Мазур. У відеозверненні Даша розповіла, що сподівається – лялька-оберіг додасть Аллі Григорівні радості та сили.

– Хоч вже погано бачу, а газету «Подільські вісті» не перестаю передплачувати. Прошу, щоб донька Альона почитала. Коли не один десяток років отримуєш свою улюблену газету, то вона стає ніби частинкою сім’ї, – каже Галина Олександрівна Рогова з села Нове Поріччя Городоцького району.

Аби бути в пам’яті людей завтра, треба бути присутніми у їхньому житті сьогодні, переконаний староста села Ставниця на Летичівщині, Василь Свистун. Цей напрочуд енергійний чоловік завжди вишукує можливості, аби втілити у життя села щоразу нову задумку, а не вигадує причин для бездіяльності. Безвихідних ситуацій не буває, переконаний він: немає коштів — потрібно знайти однодумців, спонсорів; де можна — спрацювати власними силами, толокою, в єдності теж криється секрет успіху. І немає нічого ганебного у тім, що староста села разом з іншими перекриває Будинок культури, висаджує сад, висипає дорогу…

Зустрілися ми нещодавно з подругою, це було ще до початку небезпечного періоду смертоносної епідемії – розмови за чашкою кави тоді не становили ніякої загрози. Вже зараз спілкуємося телефоном, і подруга висловлює величезний жаль та співчуття тим людям, зокрема італійцям, які найбільше постраждали від коронавірусу. Ось про що розповіла мені Іванна.