Клята війна забирає цвіт нашої нації. Молоді життя обриваються у жорстоких боях… І біль втрати нестерпний і важкий, насамперед для рідних. 28 вересня в Чорно-острівській громаді попрощалися з Героєм-захисником 19-річним Романовським Іллею Володимировичем, який загинув у боротьбі за незалежність нашої держави.

Указом №663/2023 Президента України від 29 вересня 2023 року полковник Ляшенко Ігор Вікторович отримав звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
Звання Герой України — державна нагорода України, найвищий ступінь відзнаки в Україні, що надається громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або видатного трудового досягнення. Героєві України вручається орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави — за надзвичайні трудові досягнення.

Знайомство з 67-річною Оленою Дем’янівною Данилюк – вдовою, багатодітною матір’ю п’ятьох уже дорослих дітей невипадково відбулося в кабінеті старости Скаржинецького старостинського округу Розсошанської сільської ради Лесі Леонідівни Гуменюк. Адже багаторічне питання про присвоєння жінці звання «Мати-героїня» з певних причин не було вирішене. Та пані Олена скромно й далі не наважувалася б заговорити про це, якби не небайдужість її знайомих і односельців, які добре знають про непросте життя цієї сім’ї. Що було – те було, як-то кажуть, тож жінка вирішила не ворушути минулого й давні якісь непорозуміння, через які вона не отримала те, що по праву належить їй від держави.

Я його одразу й не впізнав. А побачивши ще зовсім не старого чоловіка, котрий ледь переставляв ноги, важко човгаючи підошвами по асфальту, й подумати не міг, що це - «Гомер». Так його ще у молодості охрестили друзі. Бо ж пам’ятав він силу-силенну різних історій і анекдотів. А хто його добре знав, той підозрював, що більшість їх він сам і вигадав. Хтось навіть пожартував, що варто було б нашому «Гомерові» вділити трохи місця на сторінках якоїсь книги рекордів за знання і вміння розповідати анекдоти…
Але те було колись. А тепер, якби він сам не озвався, не впізнав би…

Її ім’я асоціюється зі скрипкою. З віртуозною грою, що здатна розбудити навіть добре приховані почуття. Талановита скрипалька Майя Онищук, заслужена артистка України, побувала у більшості куточків області, відкривала нашу Хмельниччину світові, знову і знову засвідчувала кожному, хто слухав її виконання, унікальність української душі.
Та надзвичайно творча особистість торує ще й інші професійні шляхи. Розпитати про це, а також дізнатися, що особисто для Майї Онищук змінила війна, про цінності в житті, інше вдалося перед її поїздкою до Тернополя, за чашкою ароматного чаю.