Ровесники цього свята, звісно, уже далеко не діти, але і їм всього лише шістдесят вісім. Саме 1950 року у всьому світі почали відзначати День захисту дітей. Він — як нагадування дорослим про те, що необхідно дотримуватися прав дітей на життя, свободу думки й релігії, на освіту й відпочинок. Як одвічна засторога від фізичного та психологічного насильства над нашими дітками, від використання дитячої праці. Він — як заклик до великої любові до дітей. Ніхто, крім нас, дорослих, не захистить їх і не зробить їхнє життя щасливим.
У 1989 році ООН прийняла Конвенцію про права дитини, яку підписала 61 країна. Це свято особливо приємне тим, що збігається з першим днем літа, традиційною порою канікул та відпочинку. І навіть одна щаслива посмішка малюка варта того, аби цей день зробити для дітей по-справжньому святковим, веселим, подарунковим. Особливо важливо це для діток-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Повірте, маленькі сердечка відкриті навстіж для вашої уваги й любові, для вашої справжньої — нефальшивої доброти.
Однак, дуже важливо, аби наша увага не обмежилася просто бадьорим виступом з трибуни, переліком якихось позитивних діянь і скандуванням правильних гасел. Авжеж, можна вручити діткам подарунки, намалювати з ними сонце на асфальті — і забути про них на цілий рік, до наступного свята. І бути впевненим, що оті крейдяні промінці зігріватимуть їх увесь цей час.
Декларацій замало. Потрібні постійні турбота й любов. Як від батьків, так і від держави.
Що, власне, думають подоляни про це свято, ми й запитали окремих з них.