Попри примхи погоди, заметілі й замети, редакційна пошта продовжує тішити листами. Дякуємо, дорогі читачі, що ділитеся радощами і болями, проблемами й здобутками, питаєте поради.
Чимало рядків, просякнутих гордістю за славних земляків, присвячені подолянам – воїнам-афганцям, Героям Небесної Сотні, яких вшановували днями. Левова частка листів про здирницькі тарифи, що стрімко обганяють прибутки, хоча насправді не повинні б перевищувати 15 відсотків від доходів; про те, як важко заощаджуючи, аби підвезти газ, доводиться вдягнутому спати, і знову заощаджувати на… дрова, так дешевше (хоч йди купи їх, найми людей, щоб порізати, порубати, поскладати – на кілька сотень все ж дешевше, нерви і клопіт грошима не міряємо, їх на таку послугу просто нема); про недосяжне лікування; про безцінну селянську працю, що щедро віддячує хіба загрубілими мозолями й все новими болячками; про коронавірус і спровоковані ним події...
Але й відрадно, що пишете й про приємні події, отже, їх, Богу дякувати, теж вистачає на Хмельниччині. Отож нині про позитив.